КНИГАРНІ ТУТ - ОБОВ`ЯЗКОВІ!

Версія для друку
1811201

На знімку книгарня в колишній домініканській церкві в Нідерландах

Кілька років тому, коли в нашому місті зникли книжкові магазини та ятки, під час чергової акції «Письменник за прилавком», котру я проводив у магазині «Мелодія», до мене підійшла дівчинка років 15-ти і довго гортала книги, погладжувала їх, нюхала, а потім запитала: «Чому ви продаєте такі гарні книги серед пральних машин?». Я навіть спочатку не знав, що й відповісти, але потім, оговтавшись, відповів: «На жаль, у місті вже давно немає книжкового магазина». «А в нашому місті їх - безліч, мені здається», - усміхнулася юна читачка (вона приїхала з Івано-Франківська)… Мені стало ніяково і я подарував дівчинці одну із своїх книжок. Вона попросила автограф і поклала на край столу гроші…
Десь у глибині душі я відчув себе елітним письменником, бо пишу ось для таких дітей, які є, на мою думку, справжньою елітою нашого суспільства. Але водночас стало й соромно, що в нашому, досить немаленькому місті, зникли чомусь книжкові магазини. А місто ж славиться навіть своїми письменниками, численними літераторами, любителями книги і просто творчими людьми, шанувальниками рідного українського Слова.
…Ось уже майже 15 років у Коростені проходить щороку, напередодні святої Покрови, унікальне Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову», понад 25 років діє літературно-мистецька студія «Древлянка» (яка й досі немає приміщення для зібрань). А можна ж було, скажімо, обладнати книжковий магазин, а в ньому, так звану, літературну кав'ярню, де б збиралися творчі люди, обговорювали нові книги, а письменники здійснювали власні презентації, та й ту ж, уже давно традиційну Всеукраїнську акцію «Письменник за прилавком». Не раз доводилося чути і від гостей згаданого вище літературного свята здивовані запитання: «А чому у вас немає жодного книжкового магазина?». Чому?...
Невигідно… Але справа, здається мені, не у вигоді. Тут зникло набагато цінніше. Адже книга - найбільше з рукотворних чудес у світі. Відтоді як люди навчилися писати, свою мудрість вони довірили книгам, що відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє. Довіряючи свої знання і досвід книгам, ми навчилися зберігати їх у бібліотеках - книжкових скарбницях. І хоча давні єгиптяни називали їх «аптеками для душі», не всі хочуть користуватися ними, найбільше, скажімо, під час пандемій. Багато з нас хочуть бачити книгу саме у власній бібліотеці.
На жаль, можна з впевненістю сказати, люди чомусь не хочуть читати. Українська компанія з маркетингових і соціологічних досліджень Research & Branding Group провела опитування читацьких вподобань. Відтак виявилося що регулярно читають книги лише 43% українців. Останні зізналися, що майже не читають книг. Читачами частіше є жінки, аніж чоловіки (відповідно, 47% проти 38%); молодь від 18-ти до 30-ти років (51%), аніж особи передпенсійного та пенсійного віку (39%); люди, які мають вищу освіту, аніж ті, хто має середню або неповну середню освіту (відповідно, 56% проти 30%). Найбільше книг за рік прочитують читачі вікової групи 60+. Так в середньому люди цього віку прочитали за рік 10,7 книг. Потім йде молодь віком 18-29 років - 9,8 книг. Найменше читають у віці 30-39 років - 7 книг за рік. Територіально найбільше читають в Центрі України - в середньому 10,8 книг. На Півдні цей показник становить 9,7; на Сході - 8, на Заході - 6,8. на Півночі - 4,7.
Часи електронної книги настали, скажуть прихильники гаджетів… Але й тут, хоча інтернет поширюється, як то мовиться, семимильними кроками у всі сфери нашого життя, значення книги аж ніяк не применшується в сучасному інформаційному суспільства. Як на мене, й багатьох моїх колег по перу, світова мережа ніколи повністю не замінить друковану книгу. Бо ж вона завжди буде найбільш компактним і недорогим засобом передачі щільної кількості знань у досить зручному й форматному пакеті. А як почуватиметься письменник, коли його позбавлять тримати в руках власну друковану книгу?.. До того ж нинішні всілякі електронні гаджети мають властивість відключатися в непідходящий момент (сідають акумулятори, зникає струм в електромережах). Хіба може інтернет, наприклад, повторити книжкові рукотворні дива? Нагадаю, що однією з найменших у світі книг вважається «Кобзар» Тараса Шевченка, створений українським мікро-гравером Миколою Сядристим. Книжка має 12 сторінок, кожна з них 0,6 квадратних міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінчиком людського волоса. Диво-книжка зшита павутинкою завтовшки 0,002 мм. Обкладинка виготовлена з пелюстки безсмертника. Її прикрашає портрет Тараса Шевченка, а також зображена хата, в якій він народився. На малесеньких листках через мікроскоп можна прочитати 75 рядків невмирущих поезій Великого Кобзаря.
Згадаю й про Францію… У маленькому містечку Пуї су Шарльйо, де проживає 2000 жителів, є кілька книжкових магазинів і один - найбільший, до якого з усієї країни й з Парижу приїжджають за книгами (!). І там мені сказали, зокрема, його директор, що ніколи в житті не позбудуться паперової книги.
То що, переконав!?. Авжеж. Відтак, книжковий магазин, а ще краще - літературна кав'ярня з книгами у Коростені, - надзвичайна вимога часу й унікальна можливість доповнити зусилля бібліотек у справі збільшення кількості читаючих особистостей. Варто ще й пам'ятати, що Коростень - це вже давно літературно-мистецька мекка Деревлянського краю! І книгарні тут - обов'язкові! Адже, як писав Дмитро Павличко: «Життя без книг - це хата без вікна»…
Віктор ВАСИЛЬЧУК.

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!