Прийдіть на дільниці ТВО №1 і проголосуйте!

Версія для друку
1210201

Я, Віктор Борисович ВАСИЛЬЧУК, народився 29 лютого 1960 року в м. Коростень, що на Житомирщині, в сім’ї залізничника (батько Борис Іванович, почесний залізничник, учасник Другої світової війни, ветеран праці – 40 років електрогазозварником на вагонному депо) і робітниці (мама Розалія Кайтанівна, пенсіонерка, трудилася формувальницею на «Жовтневій кузні»). Українець. Громадянин України. Навчався на філологічному факультеті Київського держуніверситету після закінчення Коростенської СШ №1 у 1977 році.
З 1982 р. працював у міськрайонній газеті «Радянське Полісся». В 1986 році став членом Спілки журналістів України. В 1989 р. готував серію матеріалів з чорнобильської зони, а також у 1996, 1997, 2007, 2010 роках. був відряджений до Чорнобиля.
Працював начальником рекламно-інформаційного відділу комерційного банку. 14 жовтня 1991 р. заснував газету «Апокаліпсис», яку в 1994 р. перейменовано у благодійний вільний тижневик «Вечірній Коростень», й дотепер є засновником, і видавцем цього видання, яке утримується на повному саммофінапнсуванні.
У 1992 році вийшла перша книга «Несподівані зустрічі» (м. Житомир). У 1994 році за рекомендаціями Василя Юхимовича, Олексія Опанасюка, Валерія Нечипоренка став членом Національної спілки письменників України. Очолив міську літературно-мистецьку студію «Древлянка» (27 років керую) та один із найбільших в області первинних осередків журналістської організації (18 років).
Був делегатом Першого Всеукраїнського конгресу інтелігенції, Другого з’їзду письменників незалежної України, а також 4-го Позачергового та 5-го, 6-го і 7-го з`їздів письменників України. Нагороджений грамотами Житомирських облради і облдержадміністрації, Національних спілок журналістів і письменників України, лауреат премії Держподаткової адміністрації України «Золотий кадуцей», Дипломант Міжнародного Академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна», нагороджений медаллю «Трудова слава», «Золотою медаллю української журналістики», двома медалями НСПУ «Почесна відзнака», відзнакою «За заслуги перед Коростенем», Літературною відзнакою імені Валерія Нечипоренка, Корнійчуковською премією (2013, 2015, 2019). «Гордість міста - 2002, 2003, 2013, 2014, 23017», «Творча гордість міста -2015, 2018, 2020». П’ять разів ставав володарем «Діамантового Дюка» в Міжародному українсько-німецькому багаторівневому конкурсі імені Дюка де Рішельє (2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рр.). Лауреат премії імені Лесі Українки ЖОВ Фонду культури України, премії імені Михайла Дубова, Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска, імені Михайла Пептренка, Всеукраїнських літературних премій імені Василя Юхимовича, імені Івана Огієнка, імені Бориса Тена, імені Василя Земляка, імені Леоніда Череватенка, імені Леся Мартовича, імені Миколи Томенка, Всеукраїнського літературного конкурсу «Рукомесло-2009», «Краща книга року-2011», «Краща книга-2012», «Краща книга – 2017», премія «Дідусева казка», Дипломант Першого літературно-мистецького фестивалю «BookФест» в Бородянці, нагородженний дипломом премії імені Яновського, переможець Житомирського обласного конкурсу «Єдина країна», лауреат премії «Ми Вас любимо», Міжнародного конкурсу «Ми – Українці!», «Благодійність у медіа», дипломант Міжнародного фотоконкурсу «Журнальний варіант». Занесений до Енциклопедії сучасної України та до «Золотого фонду нації». Безпартійний. Генерал-хорунжий «Поліської Січі» Українського козацтва. Судимостей не маю.
У січні 2007 року Указом Президента України присвоєно почесне звання «Зас-лужений журналіст України». Є членом контрольно-ревізійної комісії НСПУ, Жито-мирської обласної ради ЖОО НСПУ, обласного правління НСЖУ. Займаюсь літературною, журналістською та громадсько-політичною діяльністю. Є співзаснов-ником дитячого творчого конкурсу «Полісяночка», конкурсу краси «Міс Літо», фундатором Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», Літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича.
Разом з сільським головою В. Дідківським відродив музей-хату Василя Юхимовича в Сингаях. Займаюсь видавничою справою. Видав майже сотню книжок місцевих та українських авторів. Чотирнадцять років поспіль видаю літературно-мистецький альманах «Просто на Покрову», спільно з Коростенським міським відділом освіти заснував і видаю вже вісім років поспіль кольоровий дитячий журнал «Аллочка-дошколярочка».
Публікувався в українських газетах, в журналах «Березіль», «Дніпро», «Паросток», «Рідна природа», «Жінка», «Перець», «Журналіст України», «Гетьман», «Золота доба», «Україна», білоруських журналах «Метаморфозы», «Животный мир», російських – «Северо-Муйские огни», «Крым», в канадському інтернет-альманасі «Порт-Фолио», на провідних веб-сайтах області та країни. Є постійним учасником літературних передач місцевого, обласного, республіканського радіо і телебачення.
Одружений. Дружина Світлана Михайлівна працює відповідальним секретарем у газеті «Вечірній Коростень», донька Юлія Вікторівна теж працює у цьому ж виданні (усі члени НСЖУ).
Друком вийшли книги «Несподівані зустрічі», «Не стріляйте, дядьку!..», «Чорнобильські поневіряння Бучі», «Чому Нічка посварилася з Ранком», «Гавчик і Курчатко», «Франція: тільки один місяць», «Десять років життя», «Світ казковий та невигаданий», «Мандри темно-вишневої самописки», «Приречені на життя», «Собака буває кусачий...», «П’ятнадцять років: від суботи до суботи», «Голодомор на Коростенщині» (упорядник), «Література свіжого повітря», «Просто на Покрову» (упорядник), «Нехай увесь світ сміється!» (упорядник), «Пригоди Сновиди та його друзів», «Під знаком Риб», «In carne (власною персоною)», «Чому не можна кричати на Хомку», «Подружилися», «Казки від дяді Віті», «Пробач мені. Цукерочко!», «Останній бій знайденця», «Мій друг Пончик», «Пригода на Червоній гірці», «Правдиві байки кота Персика»

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!