«ЗАРАДИ ЦЬОГО ВАРТО ЖИТИ НА СВІТІ»

Версія для друку
20219

Другого лютого у Бердичеві підбили підсумки I-го Відкритого літературно-мистецького конкурсу імені корифея української дитячої літератури Всеволода Нестайка. Метою заходу є популяризація та збереження творчості письменника родом із Бердичева, вшанування його пам’яті та заохочення авторів до представлення власної творчості, зокрема, прозових творів малої форми. А участь у ньому взяли письменники та початкуючі літератори з Житомирщини, Вінниччини, Хмельниччини, Київщини, Полтавщини, Черкащини, Запоріжжя, Львівщини, Івано-Франківщини, Дніпропетровщини, АР Крим, Донеччини, Харківщини, Молдови, Італії, Іспанії, Латвії. Переможців та гостей свята привітали голова НСПУ Михайло Сидоржевський, голова ЖОО НСПУ Світлана Штатська, голови Бердичів-ської РДА та райради Петро Яригін і Софія Томашевська, депутат Житомирської облради Ігор Романський, заслужений діяч мистецтв України, бердичівський поет Михайло Пасічник.
Своєю думкою про Конкурс поділився один із його засновників, письменник Валерій Хмелівський: «У нас є певний голод на такі заходи в Бепрдичеві. Ми навіть не могли собі уявити, що буде понад шістдесят учасників з різних міст України, та з 4 зарубіжних держав. На старті ми нічим не обмежували, заявивши, що дописи обмежуємо п’ятьма сторінками прози чи поезії, а книги взагалі взяли не обмежувати ні тематично, ні кількісно. Тут головне те, що ми називаємо між собою обмінами енергетикою. Це – перше. А ще одне завоювання нашого Конкурсу, що я вже сьогодні бачу, як мінімум п’ять молодих учасників, які за рік будуть членами Національної спілки письменників України».
Серед переможців Конкурсу і наш земляк Віктор Васильчук. Його книга «Пробач мені Цукерочка!» посіла перше місце у номінації «Книжка для школяра», а друге місце в номінації «Проза (дописи)» вибороло оповідання «Мій друг Пончик».
– Для мене це надзвичайне свято, – зазначив Віктор Васильчук, – адже я дуже люблю творчість Всеволода Нестайка. Навіть моя книга, що перемогла, написана під впливом надзвичайно відомого твору Майстра «Тореадори з Васюківки». Шкода, що я не був знайомий з цим корифеєм української дитячої літератури. Але пригадую, як мій університетський викладач, чудовий дитячий письменник Анатолій Костецький, сказав свого часу, що твори Нестайка – «накопичувачі радості», де живуть герої Країни сонячного добра. Знакова, на мій погляд, така маленька пригода трапилася на автовокзалі, коли я повертався додому. В залі очікувань зустрілися бабуся з дворічним онуком Іванком. Він капризував і я подарував йому свої казки. Бабуся тим часом повідала не досить веселу історію про те, як її зять, саксафоніст, покинув дружину і подався десь у світи заробляти славу й гроші. Обмінявшись побажаннями на дорогу, ми розпрощалися і я вмостився у вечірній напівтемний автобус. Аж через кілька хвилин відкриваються двері і шворна молодичка голосно запитує, чи є в автобусі чоловік, назвавши моє ім’я і прізвище. Від несподіванки я ледве озвався. Тоді жіночка назвалася Каріною – мамою Іванка, зі швидкістю літака розповіла про себе, про доленосну зустріч з Іваном Дорном, участь у «Голосі України», в телесеріалах і навіть… заспівала, а потім чемно попросила зробити автограф для синочка, у якого… день народження. На серці так стало затишно й зворушливо… Адже Всеволод Нестайко казав, що був би щасливим, коли б хоч одна дитина, прочитавши його книжки, перестала відчувати страх і самотність. Отож я охоче повторю слова Всеволода Нестайка: «Заради цього варто жити на світі.
Мені ж лишається тільки додати, що Віктор Васильчук, одержуючи дипломи, передав чималу добірку власних книг для Бердичівської дитячої бібліотеки.
Світлана ЮЛІНА. Фото Ярослави Гапонової.

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!