"Вечірній Коростень" представлений у Лондоні!

Версія для друку
080418

Благодійна вільна газета «Вечірній Коростень» та її засновник Віктор Васильчук взяли участь у Міжнародній інтернет-конференції ІІІ-го Міжнародного науково-практичного форуму (GISAP) «Основи духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини та охорони довколишнього середовища. Український прорив до світової цивілізації та науки», що проходила у Лондоні з 24-го березня по 5 квітня 2018 року. Організували форум Міністерство науки та освіти України, Національний університет біоресурсів та природокористування України, Інститут оздоровлення і відродження народів України, Благодійний фонд Анатолія Потопальського «Небодарний цілитель», Global International Scientific and Analytical Project. На форумі було представлено 35 проектів з 1253 університетів, 39474 учасника, продемонстровано 59128 статей з 98 країн. Серед них і стаття Віктора Васильчука «РОЛЬ ГАЗЕТИ «ВЕЧІРНІЙ КОРОСТЕНЬ» В ПОШИРЕННІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДУХОВНЕ І ФІЗИЧНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ ДРЕВЛЯНСЬКОГО КРАЮ».
Колектив тижневика дякує організаторам за можливість взяти участь у такому поважному форумі!

РОЛЬ ГАЗЕТИ «ВЕЧІРНІЙ КОРОСТЕНЬ» В ПОШИРЕННІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДУХОВНЕ І ФІЗИЧНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ ДРЕВЛЯНСЬКОГО КРАЮ
Viktor Vasylchuk, основатель, редактор
Благотворительная свободная газета «Вечерний Коростень», Украина

Conference participant

У статті наведені конкретні дані про активну допомогу газети «Вечірній Коростень» населенню в питаннях інформації про господарську діяльність, збереження здоров’я, захист довкілля і наших чотирилапих друзів, публічну діяльність. На прикладі організації масових толок у дендропарку «Перемога» та музейних справ у с. Сингаї та с. Ходаки показані необмежені можливості народної ініціативи.

Ключові слова: Газета «Вечірній Коростень», інформаційне забезпечення населення, літературні зустрічі, охорона здоров’я та довкілля, захист тварин, дендропарк «Перемога», толока, фестиваль, конкурс, деруни.

The article gives specific data about the newspaper "Vechirny Korosten" active informational support of the population in the field of economic activity, health care, protection of the environment and our four-legged friends, public activity. On the example of the organization of mass voluntary work in the arboretum "Peremoga" (Victory) and museum in the village Singai and village Khodaki the unlimited possibilities of people's initiative are shown.

Keywords: "Vechirny Korosten" newspaper, informational support of the population, literary meetings, health care and environmental protection, animal protection, "Peremoga" arboretum,voluntary work, festival, competition, potato pancakes.

Тема інформаційної політики і безпеки на сучасному етапі є не лише актуальною, а й знаходиться на новій сходинці свого розвитку.

Результатом саме такого пошуку і став вихід у світ 14 жовтня 1991-го року заснованої і редагованої нами благодійної вільної газети «Вечірній Коростень». Як Земна куля, що скрушно, але запізно вхопилася за голову умовними руками і вічно спонукальний епіграф Тараса Шевченка: «Схаменіться! Будьте люди…» нова газета відразу привернули увагу всіх. Я не перебільшую – сааме всіх мешканців міста та району. І тих, кому вкрай потрібні були зміни. І тих, кого проймала цікавість до чогось такого нестандартного, без особливого підґрунтя. І тих, кому стало страшнувато від самого факту народження вільного засобу масової інформації, на який не можна вплинути лещатами системи.

Газета з перших чисел наробила колотнечі викривальними статтями з прогресивним, особистісно-редакційним баченням ракурсу подій Коростенщини, де викривалися негативні відносини партійних чиновників до мешканців краю, сміливо захищалися права людини, їх здоров’я і безпеки, природні ресурси Древлянщини. Журналісти щотижневика не страшилися йти проти течії соціально-політичного устрою, не боялися озвучувати позицію правди звичайної людини.

Коростенська благодійна вільна газета «Вечірній Коростень», котра самостійно заробляє гроші на своє існування та є досить складним конгломератом різних функцій, процесів і прагнень, що оперативно і докладно інформує населення про суспільно-політичні та інші важливі події на Кростенщині, в області та державі, про діяльність місцевих органів влади. Окрім цього, видання спрямовує свою діяльність на забезпечення глибокого і всебічного висвітлення громадського, політичного, економічного, соціального, культурного, духовного життя регіону, правових, екологічних та інших питань сьогодення. Забезпечує своєчасну і якісну подачу читацькій аудиторії міста і району правдивої інформації з актуальних питань, які викликають у неї найбільший інтерес. Реалізує принципи об’єктивності, достовірності, компетентності. Гарантує права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлення своїх поглядів та думок. Забезпечує ідеологічний та політичний плюралізм, дотримуючись професійної етики та загальнолюдських норм моралі.

«Вечірній Коростень» має широку читацьку аудиторію, бо газета, зачасти потріпана та затерта, передається сусідам по будинку, родичам у село, мандруєзі студентами до обласного центру, столиці, близького і далекого зарубіжжа. Я, як засновник і головний редактор видання, розумів, що газета повинна бути затребуваним продуктом для інформаційного споживання відкритим очам, думкам, єству. Мені і моїй команді (сім`ї в основному) були не байдужі громадські настрої та помисли, натомість їх не зачіпали морально (бо фізичний та юридичний тиск був присутнім) дії тогочасної влади. Лихі 90-ті вимагали аналогічних особистостей, бо загальна, ледве не плотська, за принципом «мета виправдує всі засоби», потреба трансформації способу мислення у спосіб життя була ключовою в період становлення незалежності України. Тижневик виступав вербально-схематичним показником змін, за що мав шану від типових мешканців міста, бо вони відчули себе значущими у процесі державної пертурбації. Таке модне слово «демократія» можна було потримати в руках, вп’ясти у нього погляд, впустити у мозок статями. Тому видання полюбилося, стало близьким постійним передплатникам на довгі уже понад 27 років.

Це була, ніби остання битваміж добром і злом, за котрою стояли світло й добро, висока християнська мораль редакційних працівників, безкорисливість у битві за істину. Тож восени, коли щойно почала робити перші незалежні кроки наша суверенна країна, коли на Житомир­щині з'явилася перша позадержавна газета «Житомирський вісник» й наро­дився тижневик з незвичною назвою «Апокаліпсис».

Пригадую, як здивувався колишній Президент Леонід Кравчук (він тоді перебував у Коростені), взнавши, який засіб масової інформації я представляю. Але вислухавши всі питання і відповівши на них, записав власноруч у мій журналістський записник: «Газеті і журналістам писати для людей і за людей, за їх незалежність».І перше число тижневика вийшло з «благословінням» політика, який не­вдовзі став першим Президентом символічно незалежної і суверенної держави. Потяг рушив...

На той час у місті вже виходила міська районна газета «Радянське Полісся», історія котрої сягала за шістдесят років. Проте «Апокаліп­сис» (так називалася тоді наша газета) задумувався не як альтернативне видання. Це була своєрідна відповідь на ті події, що розгорталися, як на Коростенщині, так і в усій країні. Головне, що нам, журналістам щойно «засвіченої» газети для всіх, хотілося говорити людям правду про політичні події, про екологію, про до цього часу неліквідовану чорнобильську біду. І багато людей, відповідаючи на наші запитання, говорили – ця газета дивиться правді у вічі, не залишає без уваги хамство, грубість, байдужість, захищає інтереси простих людей, що зму­шені жити на землі, отруєній чорнобильсько- атомним монстром.

…Минув час. Змінилася назва газети. Змінилася природа видання. Воно стало більш ліберальним за своєю суттю, більш домашньою, навіть прирученою смакам різних читачів. Але журналісти – моя донька Юлія і дружина Світлана – не змінили свою направленість, мету і завдання: стояти на строжі прав людини, захищати і примножувати довкілля Коростенщини.

Ось що пише давня читачка Оксана Геращенко: «Вже багато літ передплачую часопис не тому, що це газета моїх близьких людей, а для того, аби щосуботи отримати компактні новини звідусіль. Нарізка подій України, акценти значущих заходів Коростеня, постійнодіюча рубрика з новинами від Славіка Шустера – нормально. Ні, не грандіозно, не ой-ой, як класно, а так, щоб не обтяжуватися зайвиною і бути проінформованим. Особливо мене тішать матеріали головного редактора. Віктор Васильчук завше пише (ось тут –жодного перебільшення) гостро й доступно. Раритетні моменти етнічної самоіронії, влучні образи, досконала манера викладення логічного матеріалу вирізняють його із загалу місцевих журналістів. Але ж… колонка головного редактора у «Вечірньому Коростені» – унікальна рідкість. Достоту позитивними вважаю різноманітні поради щодо поліпшення й збереження здоров’я та ті, що торкаються банальних побутових проблем. Неодноразово застосовувала на практиці запропоновані редакцією дохідливі рекомендації. Стали в пригоді детально розписані дії щодо використання звичайної харчової солі, соди, піни для гоління. Ніякої зарозумілості, складності – бери, користуйся на здоров’я і будь щасливим. Дякую за це. Щиро дякую.

Варто не змовчати з приводу присутньої у «Вечірньому Коростені» реклами. О, це та тема, яка доводить мене у друкованих виданняхдо сказу. Але, провівши низку розумових операцій, дійшла логічного висновку: якщо реклама оприлюднюється – вона комусь потрібна. Для початку – рекламодавцю, бо його послуги чи продукт врешті-решт побачать, затим – газеті, оскільки вижити без дотацій на одній передплаті не є реальним, насамкінець – читачу, поза як не мудрі: запрошення на роботу, послуги з буріння свердловин, продаж будинку комусь вкрай потрібні ось просто зараз, і добре, що під рукою опинилася газета, що завдяки рекламі й виживає».

Свого часу місцева влада заходилася безапеляційно «повчати» газету, тиснути фінансово. Окремим чиновникам не подобався навіть девіз видання – пристрасні слова Тараса Шевченка: «Схаменіться! Будьте люди...». І судовий процес розтягнувся на два роки. Довелося поміняти формат і назву газети. Але як би там не було, 1994 року «Вечірній Коростень» довів свою правоту, а її редактор продовжував очолювати невеликий колектив, де немає циніків, де роблять справу не заради кусня хліба з маслом. Тим усе й незвичне. Бо воно, за словами відомого поета Вознесенського, мов той айсберг. Коли завершене позаду, шість сьомих зусиль лишається «під водою», вони непомітні. Розповідати про них – нудніше історії не вигадати. Але без чорнової роботи, яка позбавлена будь-якого «нальоту романтики», одна сьома частина айсбергу, яка викликає захоплення, – неможлива. Саме так, як неможлива газета без читачів, тісного співіснування з ними. Ми прагнемо виховати свого читача, своїх авторів. Без них ми – мов ті кошенята, яких ми дуже любимо і часто рятуємо, забезпечуючи житлом у будинку та хлібом насущним. Читачі радять, підказують, знаходять теми, поліпшують обличчя видання, морально і матеріально підтримують.

...Біда, кажуть, сама не ходить. Ось так і з нами. У 1998 році га­зету знову подали до суду. Вже черговий міський голова, «мер», як тоді і тепер , на жаль, було модно називати. І це в період виборчої кампанії. «Вечірка» активно включилася в неї. Справедливість, як не дивно, й цього разу перемогла. Міськвиконком очолив грамотний, прогресивний і перспективний господар – Володимир Москаленко. На сторінках «Вечірнього Коростеня» з'явився додаток місцевого самоврядування «Голос ради», який інформував коростенців про діяльність міської ради. Рік читачі мали змогу знати, чим займається місцева влада. Паралельно додатку на сторінках з'явився інформаційний випуск Коростенської об'єднаної податкової інспекції. Вперше в області, в країні навіть... Двадцять перший рік тепер уже «Віснику». А на шпальтах «Вечірки» з'являються газети в газеті: «Світло істини» (газета Овруцької єпар­хії), «Соколята» (дитяча), «Порадниця» (для господинь), «Древлянка» (літературно-мистецька сторінка), тематичні сторінки для вчителів, підприємців. А який чемпіонат з доміно організував тижневик разом з благодійною орга­нізацією «Діти Чор­нобиля»! Подібного на той час не було ніде. Скільки тоді було ажіотажу! ..Пять років поспіль спільно з Коростенським міським відділом освіти «Вечірка» видає пізновальний і веселий повнокольоровий, єдиний в країні, журнал для дошкільнят «Аллочка-дошколярочка», котрий у 2014 році став кращим виданням Житомирщини.

Отже, не вар­то сидіти, склавши руки, чекати на манну небесну у вигляді дотацій чи ще чогось. Боротьба, рух – це життя, розвиток, крок вперед. І тут редактор повинен бути і швецем, і жнецем, і на дуді гравцем...

До редакції почали заїжджати гості не тільки з ближнього зарубіжжя а й з Польщі, Америки, Фран­ції. Досить таки тісні і дружні стосунки зав'язалися між «Вечіркою» і Асоціацією «Обмін Роне-Альпи-Україна». А в 1998 році інша фран­цузька Асоціація «Бургундія-Україна» запросила редактора газети до Франції, де він відвідав одну з найстаріших газет «Lе рауs». Результатом цієї поїздки стала книга «Тільки один місяць», про яку теж немало писала преса.

Пізніше газета почала тісно співробітничати з міською радою директорів (нині вже Асоціація директорів). Проте невдовзі місь­ка рада перервала співпрацю з тижневиком і заснувала власну комунальну газету «Іскоростень». Та редактор про­довжував очолювати колектив... з двох осіб. Безумовно, нині сутужно всім. Зар­плати низькі, іноді не виплачуються місяцями, пенсії теж зат­римуються. Гаряча во­да в квартирах від­сутня... Ми, журна­лісти, все це ба­чимо і відчуваємо на собі. Бо живемо в цьо­му ж місті. І «Вечір­ній Коростень» був, є, і буде завжди газе­тою для читачів, а не для партій, рухів, об'єднань, керівників. І підхід до життя у неї свій. Подаючи, скажімо, політичні статті чи виступи представників влади, депутатів, керівників, журналісти газети прагнуть ставити себе, передусім, на місце державних осіб, бо, як сказав свого часу Черчілль: «Державні мужі думають про майбутнє, а політики – про грядущі вибори». Додати нічого. Ми повинні думати, насамперед, про майбутнє молодої незалежної держави України, про майбутнє рідного міста, про своє, зрештою, майбутнє. Відтак і намагаємося це робити своїми засобами. Про нас почали говорити. Писати. Використовувати нашу символіку (до речі, хочеться висловити глибоку вдячність коростенському художнику Тимофію Сердечному за чудову символіку)

Зокрема, щороку надаємо благодійну допомогу інвалідам, сиротам, пенсіонерам, одиноким, установам культури. Це тоді, коли газета не фінансується жодною з державних чи комерційних структур. Головним надходженням фінансів є реклама (що так іноді нервує читачів), передплата, реалізація газет, спонсорська та меценатська допомога. Це дуже тонка і складна справа. Тут у хід ідуть індивідуальні стосунки, які важко налагод­жувати, але легко втратити. Жоден спонсор, повірте, не віддасть гроші на поталу, не сподіваючись, що вони принесуть певну користь. Хоча б для створення власного іміджу.

А тепер про гарні справи видання – фундатора висвітлення сучасного і майбутнього держави. Уже 12 років поспіль редакція газети «Вечірній Коростень» є співзасновником і головним інформаційним спонсором Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Просто на Покрову», куди щорічно у жовтні з’їжджаються письменники-земляки і митці слова з інших куточків України, щоб поділитися своїми досягненнями, розказати всьому світові про таланти, які народилися й творять на благодатній Древлянській землі. Я є засновником Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені земляка, поета-пісняра, публіциста Василя Юхимовича, спільно з працівниками Сингаївської селищної ради відродив його хату-музей і є його народним директором. Завдяки цьому, вважаю, набагато зросла гордісна самооцінка місцевого населення села Сингаї і довколишніх сіл.

Маючи перший організаційний досвід, ми активно працюємо з однодумцями і місцевою владою в плані організації при дендропарку «Перемога» садиби-музею родини Потопальських, представники якої були і є у передніх лавах збереження традицій народу, його захисту і процвітання. Прро це допитливий читач впродовж кількох років дізнається з газети.

Зараз таку ж роботу здійснює колектив редакції на території Об’єднаної Ушомирської сільської громади ( Голова – Л.Р. Мала – нащадок древнього древлянського княжого роду). У селі відновлюється 300-літній унікальний, але занехаєний парк Богуша, удосконалена сучасними можливостями древня гребля з водяним млином. Таким чином, створена прекрасна водойма на древній річці Уша (тепер Уж) з цілющою кремнієвою водою.

Є також приміщення трьох древніх шкіл – української, польської та єврейської на одній земельній ділянці у центрі села, які намагаються перетворити в музей.

Неподолік розміщене приміщення нещодавно відбудованої методом народної ініціативи старої лікарні. При її відкритті було встановлено пам’ятну дошку на честь початку тут трудового шляху 60 років тому відомого вченого, лікаря-новатора та громадського діяча А.І. Потопальського.

Чимало уваги приділяє видання популяризації Міжнародного фестивалю прекрасної народної страви смаколиків дерунів, що проходить щороку у вересні в Коростені. Три роки поспіль у рамках цього свята проходитьакція «Виростиш кавбуз – одержиш приз!», започаткована «Вечіркою» та підтримувана автором цього дива Природи, професором, почесним громадянином Коростеня Анатолієм Потопальським, міським Головою Володимиром Москаленком та мною – дитячим письменником. Редакція безкоштовно роздає навесні усім бажаючим насіння кавбуза (цілюща ягода одержана методом молекулярної взаємодії кавуна і гарбуза) люб’язно надане Анатолієм Потопальським. Затим до газети надходять фото вирощених кавбузів. А восени журі визначає переможців.

Тридцять вісім років тому світило української медицини, Заслужений винахідник України і номінант Нобелівської премії 2004 р., вже згадуваний тут Анатолій Потопальський, заклав у своєму рідному селі Ходаки надзвичайно унікальний дендропарк, назвавши його «Перемога». Нині берегинею його є сестра науковця Марія Іванівна, котра разом зі своїми помічниками – громадським директором, молодшою сестрою Людмилою Степанівною Дідківською та громадським садівником племінником Юрієм намагаються доглядати територію з великим обсягом робіт.

За ініціативи колективу благодійної вільної газети «Вечірній Коростень», за підтримки Коростенського міського голови В. Москаленка, Коростенської райради та райдержадміністрації, народного депутата України Володимира Арешонкова, голови Асоціації директорів міста Василя Куницького, журналу «Слово жінки» (Ганна Земко), клубу «Стиль життя» (Валентина Вигівська), овруцького «Первоцвіту» (Валентина Коновальчук), жіночої міської ради, молодіжної ради і самого Анатолія Івановича щороку проходитьтут толока «Допоможемо парку». Толока – це древня українська традиція колективної взаємодопомоги у повсякденному житті. Особлива її роль при усіляких негараздах, відбудові зруйнованого або побудові нового житла, ремонту шляхів, насадженні рослин і дерев і т.д. Газета в останні роки виступає не тільки репортером, а й активним організатором цього всенародного дійства. Широко висвітлювала газета і славний ювілей цього гарного парку – 35 років з дня заснування, популяризуючи тим самим його та заохочуючи земляків до збереження довкілля і свого здоров’я.

Таким чином, доводить видання, парк буде жити, квітнути і радувати людські душі й очі, а про вас пам`ятатимуть завжди, споглядаючи на надзвичайно гарну природню красу і ентузіастів руху за її збереження і примноження. Тут газета стала і вухами, і очима, і голосом, і пропагандистом невмирущої справи духовного і фізичного оздоровлення народу і збереження довкілля.

«Вечірній Коростень» довгий час підтримує тісні стосунки з Міжнародною громадською організаціє «Земляцтво житомирян». Бере активну участь майже в усіх знакових заходах цієї організації. Зокрема, на початку 2018-го року був запрошений в Київ, до Національної бібліотеки України імені нашого генія В. Вернадського, де відбулося урочисте відкриття художньо-документальної фотовиставки із циклу «На землі древлянській» за темою «Міста 3-х тисячоліть: Коростень, Овруч, Олевськ», присвяченої Дню Соборності України та з нагоди 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республікиі відновленню нашої державності.

Чимало своїх публікацій газета «Вечірній Коростень» присвячує відродженню руху юних натуралістів, пластунів і Українського козацтва та його важливих постулатів, що покликані захищати насамперед права людини і охорони довкілля, допомагати чотирилапим друзям. Скажімо, видання стало співорганізатором проведення науково-практичного семінару «Національно-патріотичне виховання учнів засобами козацької педагогіки та туристсько-краєзнавчої роботи» спільно з МГО «Українське козацтво», Житомирським обласним центром туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді, Коростенською міськрадою.

Відтак, тижневик користується неабиякою популярністю та має чимало відзнак. До заслуг видання можна зарахувати багато різних дипломів та нагород. Воно є Лауреатом Міжнародного Академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна», за свою благодійницьку діяльність нагороджене Дипломом «Благодійництво у медіа (2-місце в області) Національного конкурсу «Благодійництво в Україні». Прізвище автора цих рядків занесене до Енциклопедії Сучасної України та Золотого фонду нації.

Тож, наша газета, як засіб масової інформації своїми судженнями, оцінками, висновками впливає на все життя Древлянського краю, діє в плані захисту прав людини, довкілля, на прийняття рішень у галузі економіки, політики, у сфері права, соціальних відносин, культури, спорту, відпочинку. Пресі властиво об’єднувати загальні зусилля, зв’язувати воєдино всі ланки і стадії соціального управління. Тому й розглядати питання про свободу журналістики потрібно, передусім, не як про свободу діяльності, мистецтва, а як про свободу, права й обов`язків особливої форми суспільно-політичної діяльності. Газета сьогодні – єдина громадська структура, яка дає змогу оперативно, універсально і досить активно орієнтувати суспільство щодо соціально-політичних питань, впливати на свідомість і поведінку людей, формувати їхні погляди, прагнення, ідеали. Бо вона, залежно від періоду її існування та характеру політико-економічних формацій часу, завжди перебувала у певних стосунках з тими громадсько-політичними структурами, котрі найповніше диктували й контролювали організацію функціонування більшості сфер життя суспільства.

Позаяк, кожний період історії тієї чи іншої держави відзначається проявом особливих рис діяльності ЗМІ, відтак і ступінь залежності журналістської діяльності від звичаїв та умов епохи, способу суспільного устрою, форм розвитку, власне комунікативної системи і визначає рівень свободи слова. Саме вона, свобода слова, й входить до найактивніших проявів діяльності благодійної вільної газети «Вечірній Коростень».

І насамкінець – трохи лірики.Коли я працював завідувачем агропромислового відділу тодішньої державної газети «Радянське По­лісся», в одному із сіл рідної Коростенщини, познайомився з чудним, мудрим і старезним дідом Степаном (його вже, на жаль, немає на цьому світі). Говорили з ним довго про все, переглядали пожовклі фотознімки, пили чай. А потім він показав мені акуратно зшиті нитками газетні вирізки. «Це –цікаво, –усміхнувся він загадково, –можу дещо дати передрукувати... Тут є і ваші статті... А ви зберігаєте свої газети?»...

Ні, не зберігав я тоді газет, не було такого бажання, бо ще тільки розпочинав свій журналістський шлях. Почав це робити тільки після народження «Вечірки». І тепер цілком розумію того діда Степана і його зовсім не дивне захоплення. Що може бути цікавішим для журналіста? Списано стоси паперу, випущено понад півтори тисячі номерів газети... Іноді заглянеш у підшивку 10-15-річної давності, і так приємно стає на душі. Це вже минулося, про це казав, а це –збулося, а про це знову важливо згадати.

Про це все можна говорити й говорити. Це ніби дитина... Важко було її народжувати у час становлення незалежної держави. Радісно було бачити, як робить вона перші кроки, набираючи сили в тиражах. Сум і тривога охоплювали, коли прагнули її образити. Розпач вгризався в тіло, коли доводилося принижуватися, відстоюючи її, випрошуючи кошти для утримання... Тоді і зараз мене надихає творче натхнення – пишу нові казки для малечі, виховую у них любов до людей, рідного краю, рослин, тварин, птахів, організовую небайдужих, шукаю і знаходжу однодумців, ще багато таких нас є !!!

Від суботи й до суботи... Такий графік життя став нормою не тільки для мене, а й для всієї сім`ї. Адже газета вже давно стала сімейною справою. Тож і забуваються негаразди, образи й хвороби, коли поряд дружина Світлана і донька Юлія. І не хочеться іншої долі. Хоча можна було залишитись в столиці. Редагувати солідний комерційний журнал… Шкода тільки, що час так невпинно летить вперед. Але я щасливий. Мене знають і поважають. Я роблю улюблену справу. Мене підтримують родина, друзі. Спілкуюсь з цікавими й працьовитими людьми.

Живемо сім`єю від суботи й до суботи з рідним «Вечірнім Коростенем», котрому вже понад 25 літ!

Література:

1. Сайт газети «Вечірній Коростень» http://www.vk.zt.ua
2. Сайт інституту оздоровлення і відродження народів України www.potopalsky.kiev.ua
3. Сайт журналу «Педагогіка толерантності»http://pedtolerant.com/відгуки-і-листи-подяки-а-і-потопальськ
4. Є. Колодійчук «Де і як лікують рак» -Київ: -2010
5. Івано-Франківський національний медичний університет. Історія. Звершення. Особистості: Потопальський Анатолій Іванович –С.300-301. (2009р.) http://www.portfolio-lvv62.ho.ua/images/IFNMU_mini.pdf
6. «Медично-оздоровчий комплекс столиці. Кращі лікарі Києва»: Інститут оздоровлення і відродження народів України –С.59. (2010р.) http://logos.biz.ua/proj/medoz/
7. «Винаходи та інновації. Винахідники України» : Новітнє в медицині: Потопальський Анатолій Іванович –С.133. (2010р.) http://logos.biz.ua/proj/vynahid/online/
8. «Екологія та природні багатства України» : Новий науковий напрям духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини і довкілля доктора А.І. Потопальського –С.204-205 (2010р.) http://who-is-who.ua/main/book/530/0
9. «Науково-освітній потенціал України»: Відомі імена в освіті і науці: Потопальський Анатолій Іванович –С.260-261 (2011р.) ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РЕЙТИНГ»
10. «Енциклопедія аграрної освіти України»: Молекулярна біологія – аграріям. –С.187-188 (2012) http://who-is-who.ua/main/book/519/0
11. «Національні лідери України»: Потопальський Анатолій Іванович -С.245-247 (2012 р.) http://who-is-who.ua/main/book/572/0
12. «Ювіляри України. Події та особистості ХХІ століття». Випуск сьомий : Наука та освіта України: Потопальський Анатолій Іванович. Вітаємо з 75-річчям –С.26-29 (2013) http://who-is-who.ua/main/book/637/0
13. «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати» Том VI: Почесні звання України: «Заслужений винахідник України»: Потопальський Анатолій Іванович, Дрозда Валентин Федорович -С.245-247 (2016 р.) http://who-is-who.ua/main/book/679/0
Comments: 7

Plisyuk Elena
04 / 02 / 2018 - 20:55
Уважаемый Виктор Васильчук! Спасибо Вам за статью! Спасибо за то, что Ваша газета "Вечерний Коростень" даёт много интересной и полезной информации людям! Наша семья выращивает КАВБУЗ. Надеюсь, с урожаем этого года участвовать в акции "Вырастишь КАВБУЗ-получишь приз! Желаю Вам здоровья, а Вашей газете процветания!
reply

Svetlana Cherkasova
04 / 02 / 2018 - 06:44
Я щаслива, що працюю поряд з такою людиною як Віктор Васильчук. Він - справжній ентузіаст. творча й обдарована особистість. Завжди відстоює Правду і Справедливість. Тож недаремно його доля звела з Анатолієм Івановичем Потопальським. Хай береже їх Бог!
reply

Dolina Tatyana Vladimirovna
04 / 01 / 2018 - 23:47
Интересная статья, спасибо большое. Успехов.
reply

Vasilenko Olena
03 / 27 / 2018 - 10:33
Шановний Віктор Васильчук! Ваша доповідь варта високої оцінки і за жертовність на добрі справи, і за незалежність інформації від офіційних віянь, яку ви даєте в своїй газеті "Вечірній Коростень". Читаєш її, і розумієш, що на теренах конференції зустрілася з людиною, проповідником людяності і порядності на усіх кроках свого життя. Дай Боже, щоб ваша справа не згасала, знаходила постійних друзів, завжди несла добро і світ людям, а вам особисто - здоров’я і наснаги. З повагою Олена
reply

Vasilenko Victoria
03 / 26 / 2018 - 23:21
Шановний Віктор Васильчук! З задоволенням прочитала вашу доповідь про гарні справи вашої газети, про її спрямованість на чесність і неупередженість, на виховання вашого читача в людину з високими моральними, етичними і духовними поглядами. Ви даєте гарний приклад багатьом, нажаль, керованим можновладцями масовим виданням. Багато чому можна у вас навчитися. Дуже змістовна, цікава і захоплююча стаття. З повагою і побажаннями міцного здоров’я і процвітання вашій газеті і вашій сімї. Вікторія
reply

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!