СТРЛІЯТИ ЧИ ПІДГОДОВУВАТИ?..

Версія для друку
1912161

Тисячі років собаки заслужено користуються славою найвідданіших наших друзів і помічників. Ми їх приручили приблизно 20 тисяч років тому. Це був якийсь вид тодішнього вовка. Відтоді в печері наших прадавніх предків і оселилася кудлата істота, яка зігрівала, оберігала житло, допомагала перевозити вантажі, з якою можна було навіть порозмовляти…
А що ж тепер? Візьмемо наше древнє місто. Десятого грудня в палаці культури імені Т. Шевченка за ініціативи «Молодіжної ради Коростеня» відбулася зустріч прихильників радикальних і гуманних методів вирішення проблеми безпритульних «дружків». Участь в ній взяли заступник міського голови Л. Якубовський, керівник притулку «Твій друг» І. Власюк. «Каменем спотикання» став той факт, що за 11 місяців нинішнього року в місті безпритульними собаками було покусано 290 осіб (цікавий збіг: за цей же період ветеринарами було стерилізовано стільки ж тварин), хоча потерпілих назбиралося тільки трійко. Відтак окремі присутні відразу пішли в «кар’єр», пропонуючи надзвичайно радикальні методи. Скажімо, постріляти, або ж вивезти в чорнобильську зону всіх бродячих псів. А дехто з депутатів міськради (їх було лише три) навіть вигадав своєрідне ноу-хау: видавати по 20 гривень бомжам, щоб ті відловлювали чотириногих «сородичів». Були й такі, що цілком правильно розмірковували над тим, що, наприклад, ніяких тварин не повинно бути біля лікарень, дитячих садків, шкіл, закладів громадського харчування і т. д. (але яким чином цього досягнути, на жаль, ніхто не порадив). Звучали й думки про міграцію бродячих песиків в інші міста чи далекий ліс… Тут необхідно нагадати ст. 5 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», де сказано, що: «Забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти»…
Так, цю проблему можна розв’язати за допомогою труйки, чи так, як герой книги («Собачий кілер») письменника В. Полуднякова за допомогою малокаліберної гвинтівки… Та, здалося мені, прихильників гуманного врегулювання проблеми на тому «форумі» було більше. Вони ратували за вдосконалення собачого притулку, за поголовну стерилізацію, за підгодовування безпритульних тварин (пропонувалося доплачувати з міського бюджету людям, які підгодовують взимку голодуючих тварин). Проте консенсусу так і не було досягнуто. Кожен, як мовиться, стояв на своєму. Хоча, як на мене, то тут «головну партію в оркестрі» повинні грати насамперед депутати міськради, громадські організації, і зрештою представники місцевого самоврядування. Адже, скажімо сучасне обладнання притулку чи та ж стерилізація вимагають неабияких коштів. Тут треба згадати виступ директора комбінату хлібопродуктів Л. Дідківськогоо, який чимало вже зробив і зголосився ще допомагати у вирішенні цієї непростої проблеми. Мешканка міста І. Поліновська безапеляційно заявляє: «Навіщо ж вбивати чи труїти собак, слід думати, як зробити так, щоб і їм було добре, і людям – комфортно і безпечно ходити вулицями». Це – вже добре!..
То ж давайте, шановні, розберемося, звідки ж узялася згадана вище проблема? Передовсім, відповідь треба шукати в поведінці і ставленні «до братів наших менших» самих людей. Здебільшого, приручивши у свій час тваринку, давши їй виховання, окремі "любителі" просто викидають її на вулицю, ніби якийсь непотріб. Такі «важкі» тваринки, розмножуючись, не втрачають своїх інстинктів. Відтак набута злість в поєднанні з вродженими рисами характеру (голодування, негода, боротьба за свій «куток», і таке інше) стаю бомбою сповільненої дії. Потрібен тільки детонатор… І ним здебільшого стає знову ж таки наша поведінка. Нагадаю, що злість - це агресія. Собака стає агресивним, коли іншого виходу немає (з неї зробити звіра дуже просто, а от з цього звіра вже ніколи не одержати кудлатого добрячка). Інстинкт самозбереження у безпритульників надзвичайно розвинутий. Але собака ніколи просто так не буде атакувати!
Насамкінець хочу навести кілька прикладів, як у Європі (куди ми так пнемося) обходяться з тваринами. У Франції навіть існує гасло:«Всиновіть мене!» (з ними поводяться як з дітьми!). Суворі закони їх захисту верховодять там скрізь. Скажімо, в Польщі ввели «прописку» для «братів менших», в Німеччині їх права закріплені навіть в Основному законі країни. У ній, наприклад, за вигул собаки без намордника і повідця стягають штраф у 48 тисяч доларів (!). В Англії закон захищає тварин, незалежно від того, хто їх господар. Зробіть лише один дзвінок, і автомобіль «Королівського товариства попередження жорстокості у відношенні до тварин» примчить до кривдника (за зламану лапку чи пошкоджене вухо йому загрожує солідний штраф, а то й термін за гратами). В Америці, де проживає понад 50 мільйонів собак і потерпає щороку більше 4 мільйонів жителів (навіть гине щороку 17 осіб від укусів!), ветеринари додумалися спилювати ікла «нехорошим тваринам». Після цього кусливі собаки тільки щипаються…
Знаєте, можна довго переконувати людей у їх антигуманності. Але я наведу слова президента австрійського «Товариства захисту тварин» Крістіана Янача, який сказав, розповідаючи одній із газет про своє дитинство: «Я хотів би стати собакою, якщо це було б можливим». А японці ще кажуть так: «Собака - це людина, яка не дає зайвих порад». Пам`ятайте про це, ЛЮДИ!
Віктор ВАСИЛЬЧУК.

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!