ЗАВОД МОГО ДИТИНСТВА...

Версія для друку
2208161

З Коростенським заводом залiзобетонних шпал у мене немало дотичних нюансів. Адже я народився зовсім поряд. І мій рідний дядько там працював досить довго. Бігав я малим на територію за соковитими яблуками (цікаво, що й сьогодні ті яблуньки рясно родять). А ще я одну з перших своїх замальовок написав до міськрайонної газети саме звідси. Головним героєм її була «королева крана» Надія Майоренко. Це було в далекому 77-му. А потім в цій же газеті з`явилося моє інтерв`ю з тодішнім директором підприємства П`ятовим. Та й шкільну практику ми проходили саме на ЗБШ: вчилися виготовляти бетонні блоки…
Вже добрий десяток літ я знаю теперішнього очільника Василя Івановича Куницького, який нещодавно знову запросив мене побувати на «жебешці». Скажу відверто – не впізнав. Скрізь чистота й порядок. Полум`яніють чорнобривці, майори. Нові сучасні цехи, їдальня, сауна, асфальтовані доріжки і акуратно складена готова продукція.
У 2018 році завод відзначатиме півстолітній ювілей з дня зведення першої черги потужнiстю 30 тисяч кубометрів. У 1965 р. була збудована друга черга. Спецiалiзується підприємство на випуску попередньо-напружених залiзобетонних шпал для залiзничної колiї. Зараз тут виготовляються шпали типiв СБ-3-0, СБ-3-5.
Підприємство займає площу майже в 180 тисяч квадратних метрів. У його складi працюють цехи: формувальний, транспортний, ремонтно-механiчний та ремонтно-будiвельна дiльниця. На заводi прийнята агрегатно поточна схема виробництва, де основним технологiчним обладнанням на технологiчнiй лiнiї є силова металева 10-гнiздова форма, що за допомогою роликових конвеєрiв перемiщається вiд одного технологiчного посту на iнший з рiзним циклом перебування на них. Є вітчизняне, угорське устаткування, що поліпшує виробництво і полегшує працю трудівників.
Коростенськi шпали, якi мають товарний знак «КР», укладенi на залiзничних магiстралях майже всiх країн СНД. Враховуючи сучаснi вимоги працi в ринкових умовах на заводі не тiльки удосконалюється випуск традицiйної продукцiї, але й розширюється її асортимент.
Покладаючись на досвiд, маючи висококвалiфiкованих спецiалiстiв, виробничу базу i гарне географiчне розташування, iнженерно-технiчнi працiвники трудяться над подальшим удосконаленням технологiї та розширенням асортименту продукції, що випускається.
Так, в сучасних умовах, завод перейшов на випуск шпал з більш економною витратою високомiцного дроту, формуючи арматурний, що дає немалу економiю дроту. Освоєно також випуск брускiв залiзобетонних попередньо-напружених зі зменшеним зносом конструктивних елементiв. Встановлюються надсучасні двовальні бетонозмішувачі.
Завод виробляє не тiльки продукцiю для магiстральних залiзниць, а й для їхнього облаштування. Пiдвищеним попитом користуються залiзобетоннi блоки низьких пасажирських платформ та залiзобетоннi лотки для водостоку, тощо. За добу тут на склади надходить 2000 шпал і три комплекти бруса.
Про все це мені досить детально розповів виконуючий обов’язки головного інженера Руслан Приходько.
– Але є й проблеми, – каже він. – Це стосується передовсім нестачі вагонів, що вирішується аж на рівні Києва, є «пробіли» з поданням цементу, інші… Проте прагнемо все швидко вирівнювати…
Безумовно, наведені ним факти і цифри красномовно свідчать про неабиякі успіхи. Але найголовнішим скарбом тут є, як мені здається, люди. На сьогодні на ЗБШ працює понад 400 трудівників та iнженерно-технiчних працівників.
– Ми справедливо пишаємося нашим людським потенціалом, – ділиться голова профкому Іван Яндюк. – Хочу назвати, зокрема, бригадирів формовочних бригад Сергія Скрипника, Валерія Лабенського, начальника ремонтно-паросилового цеху Петра Солопа, начальника ремонтно-будівельної дільниці Тетяну Лауту.
– А як вирішуються соціальні питання на заводі?
– Дуже просто: дбаємо про людей відповідально. Гарні зарплати у нас. Даємо безвідсоткові кредити на придбання і зведення житла, на лікування. Діти трудівників щороку відпочивають в комфортабельному таборі «Сокіл» на Івано-Франківщині, а дорослі – на базі відпочинку «Зоря», що на курорті «Затока».
– Слухаю вас і дивуюсь: такі успіхи і в такий складний час?..
– І тут все просто. Залежить багато від керівника. А Василь Іванович у нас справжній. Трудиться тут з 1974-го року. Починав слюсарем, працював і майстром, і механіком, інженером з техніки безпеки. Словом, пройшов усі шаблі: від простого трудівника до генерального директора.
…Йдемо цехами. Зустрічаємося з його господарями. Аж не віриться, що на такому складному підприємстві панують чистота й порядок. Все – ніби стерильне. А це ж шпали! Фотографую із задоволенням. Цікавлюсь, як працюється. Говорять тут охоче. Мабуть, і справді все залежить від керівника, бо знаю Василя Івановича як грамотного й ділового виробничника, порядну й толерантну людину.
Гарного вам майбутнього, трудівники заводу мого дитинства! Нових звершень вам, Василю Івановичу!
Віктор ВАСИЛЬЧУК.

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!