ПАМ'ЯТЬ ПРО СИНГАЇВСЬКОГО БУДЕ НАДЗВИЧАЙНО ДОВГОЮ

Версія для друку
211115

«Микола Сингаївський – був надзвичайно унікальною особистістю, – так розпочав свій виступ на спільному засіданні працівників і читачів Коростенської районної бібліотеки його імені та учасників літературно-мистецької студії «Древлянка» її очільник, письменник і журналіст Віктор Васильчук, – адже Микола Федорович написав пісню «Чорнобривців насіяла мати…» (муз. В. Верменича), що стала справжнім неофіційним гімном України, народною піснею, котру співають в усьому світі, а ще він окремі своєї рідної мови чудово знав
російську, болгарську (за подвижницьку перекладацьку працю з цієї мови його нагороджено Золотим Знаком Спілки письменників Болгарії), польську, французьку та новогрецьку і робив гарні переклади».
Цього року літературно-мистецька громадськість України відзначила 55-річний ювілей славнозвісної пісні. А ще – 12 листопада її авторові виповнилося б 79 років. Про це та інші цікаві факти з життя і творчості нашого відомого земляка, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата багатьох літературних премій, віце-президента Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури, володаря ордену СНД «Співдружність» розповіли співробітники бібліотеки Наталія Павлова, Світлана Бернадська, Лідія Власенко, Олена Козавкевич.
Більше двох годин учасники цікавого вечора спілкувалися, згадували, переглядали відео, читали свої і твори Миколи Сингаївського. А літстудійці Світлана Бароніна та Валентина Краснікова поділилися власними віршованими експромтами, не залишилися безучасними поет Олег Буцький і краєзнавець Микола Брицун, журналіст Коростенського радіо Інеса Утікеєва, працівники Краєзнавчого музею.
Приїхав на зустріч цього дня і гість з Києва: письменник, голова правління Українського клубу, політолог Роман Кухарук, який поділився своїми спогадами про рідну бабусю, яка не могла жити без поезій М. Сингаївського і дуже любила слухати і співати «Чорнобривці», а Роман відтоді завжди послуговується творчістю Миколи Федоровича, коли треба. Насамкінець він зазначив. Що пам'ять про Миколу житиме вічно, «бо справжній письменник починає жити тільки після його смерті».
Філософ-політолог Максим Бурдюг зазначив, що він, зокрема, дуже радий був побачити і познайомитися з людьми, які знали Миколу Сингаївського і висловив слова глибокої вдячності за те, що Коростенщина пам’ятає і так гарно шанує свого земляка.
…У свій час (1958 року) першу поетичну збірку Миколи Сингаївського «Жива криничка» благословив Михайло Стельмах. Він навіть написав видавничу рецензію на той перший рукопис у «Дитвидаві». Натомість і сам Микола Федорович за своє життя виплекав немало талановитих поетів, прозаїків та журналістів (він працював у газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Демократична Україна», в журналі «Піонерія»). А ще він дуже любив свою малу батьківщину – Коростенщину, і при найменшій можливості їхав до своїх рідних Шатрищ, опікувався літературним святом «Просто на Покрову», відвідував «Древлянку», очолював комісію з премії імені Василя Юхимовича, спілкувався зі школярами, простими людьми. Тож його добре знали на Древлянщині, а відтак і пам'ять про нього буде надзвичайно довгою.
Олесь ВІКТОРОВ. Фото С. Васильчук.

Письменник і журналіст, керівник студії «Древлянка» Віктор Васильчук дав власний коментар для ЛІТФОРУМУ щодо існування студії та її розвитку: «Студію я очолюю вже 25 років, після закінчення університету почав цим займатися, мені було цікаво. 24 роки тому я заснував свою газету «Вечірній Коростень» і я вирішив таку студію створити, спочатку назви не було, але потім це місце стало літературною студією «Древлянка», збиралися в міському будинку культури, їздили по селах, містах і минулого року відсвяткували ювілей. Часто на наших зібраннях бували Роман Кухарук, Євген Дудар, Василь Довжик і сам Микола Сингаївський».
Завідуюча відділенням обслуговування Коростенської районної бібліотеки ім. Сингаївського Наталя Павлова коротко розказала нам про бібліотеку та її історію: «Літературний фонд налічує понад 45000 книг, усього маємо близько 2500 читачів. Бібліотека носить ім’я Сингаївського вже третій рік. До цього називалася Коростенською районною бібліотекою. Сингаївський – людина, яку знає практично весь світ і ми не могли не зачепитися за його ім’я».

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!