ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА СУЧАСНИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЖИТОМИРЩИНИ

Версія для друку
190615

Не потребує ніяких доказів думка, що сьогодні суспільство переживає час нечитання. Прикро, що навіть діти не відчувають потреби слухати і читати художні книжки, у чому безперечна провина передусім дорослих – батьків, вихователів ДНЗ, учителів. Суспільство, у якому діти байдужі до книги, на наш погляд, безперспективне і проблемне, навіть небезпечне в майбутньому.
Аксіомою є й те, що яскравого і доброго дитинства немає без казки. Казка вчить того, чого не можуть навчити і не навчать ні комп’ютерні ігри, ні улюблені «мультики».
Дітей дошкільного і молодшого шкільного віку слід знайомити не тільки з народними казками, але й з літературними, зокрема складеними сучасними авторами. Ці казки повинні бути якісними, тобто насамперед мати кому-нікативний, соціокультурний, діяльнісний, лінгвістичний компонент.
На наше переконання, добротні казки можуть творити письменники, які знають не тільки закони жанру, а й вікові особливості своїх читачів. Без останнього книжка залишиться незатребуваною. Саме такими казками є казки сучасних письменників Полісся – Марії Пономаренко, Віктора Ва-сильчука і Василя Дацюка. На жаль, ці казки поки що не стали об’єктом аналізу ні літературознавців, ні методистів-педагогів, окрім хіба що рецензій П.Білоуса, Л.Бондарчук, Ю.Манилюк (усі про книги М.Пономаренко), М.Сингаївського, Т.Гордієнко (про казку «Пригоди Сновиди та його друзів» В.Васильчука), Р.Кухарука (про казку «Як їжачок ялинку врятував» цього автора), М.Пасічника (про казку «Нечема і хвалько» В.Дацюка) [1].
Актуальність даної статті зумовлена тим, що необхідно дати всебічну науково обґрунтовану оцінку літературній казці, яку творять сучасні пись-менники Житомирщини. Мета статті – по-перше, привернути увагу дослід-ників до казок вищеназваних авторів, по-друге, запропонувати методи і форми популяризації цих творів у дитячій аудиторії.
Марія Пономаренко, яка в жанрі казки працює майже 40 років (створила більше 200 казок), – лауреат премії імені Лесі Українки, премій Юрія Шкрумеляка, Наталі Забіли, має грант Дж.Сороса. М.Пономаренко створила посібники для ДНЗ «Де ростуть Котигорошки», «Школа професора Маків-ки», основа яких – літературні казки. Письменниця працює в драматургії для дітей (казки «Весела квампанія», «Котигорошко, або Казка про добро»). Вона автор лібрето казки-опери «Іменини кози Мокрини», музичних казок «За-рядка для сина», «В ліс прийшла красуня Осінь», «Намисто для тітки Сой-ки», «Котить заєць капустину» Як бачимо, М.Пономаренко складає не просто казочки, а казки-театралізації. Сценічне ж втілення казки – це, на нашу думку, один з найефективніших методів її пропаганди, оскільки театр су-часним дітям подобається. А.Богуш підкреслює, що для дошкільників «теат-ралізація – один з найулюбленіших видів творчості» [2, 221].
За творами цікавої і доброї казкарки маленькі слухачі також малюють, аплікують, ліплять; казки виразно читають, інсценізують; вони є вдячним матеріалом для різних видів дитячих театрів; вихователі за ними проводять бесіди, зокрема на морально-етичні теми, дидактичні ігри, ігри за сюжетами казок. Так, наприклад, за серією казок про блакитного слоника Чіпа і його друзів – ляльку Катю, мишку Салимоню, Пожежну Машину, жирафу Сяньку та інших – дітям можна запропонувати відзначати дні народження улюблених іграшок. Ми вважаємо, що запропонована нами форма роботи допоможе виховати в дітей почуття любові до іграшки (що є сьогодні неозвученою проблемою), відповідальність за її зовнішній вигляд, бажання спілкуватися з іграшкою як з другом тощо.
Наголошуємо на ігрових формах роботи за казками письменниці. Оскільки М. Пономаренко глибоко проникла в значення слова, його таємниці, то можна запропонувати гру зі словами-новотворами, наприклад, за циклом казок «Весела квампанія». Так, діти ДНЗ (а саме для них насамперед пише каз-карка) можуть утворювати власні чудернацькі слова за зразком авторки, складати з власними неологізмами віршики-пісеньки, загадки тощо. Т. Поні-манська підкреслює, що гра є «провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання”» [4, 303]. Ми вважаємо, що гра зі словом у ранньому дитинстві – перший і обов’язковий клас літературної освіти.
Марія Пономаренко часто зустрічається з дитячою аудиторією, у ході зуст-річей письменниця сама пропонує цікаві форми і методи роботи за своїми казками.
Так само пропагує власну дитячу казку в аудиторії дітей ще один лауреат премії імені Лесі Українки Віктор Васильчук. Р. Кухарук справедливо заз-начає, що «можна лише пошкодувати, що їжачки, квіти і дерева не вміють читати».
Так, за улюбленою серед дітей казкою «Пригоди Сновиди та його друзів» В.Васильчука в молодших класах доцільно провести змагання «Що? Де? Коли?», її можна просто дописати самому, а відтак – організувати конкурс на краще продовження. Ця чарівна казка актуальна, оскільки піднімає непрості питання: як вижити сьогодні, що допоможе перемогти зло, чи можна бути егоїстом і байдужим, яким має бути воїн добра і справедливості (що ним, безперечно, є син далекої Селенії Селенгрін-Сновида). Ця казка – неод-мінний помічник учителя і в навчальній діяльності, і у виховній роботі, зокрема з батьками. Сімейне читання, яке сьогодні, власне, стало анах-ронізмом, повинно бути відродженим. І початок цьому, на наше переконання, можуть покласти казки з численними пригодами і небезпеками, зокрема казка «Пригоди Сновиди та його друзів». Ця казка є цікавою водночас і для дітей, і для дорослих, учить не тільки мислити, а й виховує патріотизм, друж-бу, честь, справедливість, сміливість.
Казка «Мандри темно-вишневої самописки» В.Васильчука відкриває дітям таємничий світ, у якому живуть звичайні речі (ручка-самописка, візитка, записник, ножиці, гумка, олівець, шнурок та інші), заохочує читачів до ство-рення власних казок.
Казки-байки лауреата премії імені Лесі Українки гумориста-сатирика Ва-силя Дацюка, як правило, невеликі за обсягом, у них діють сучасні хлопчики й дівчатка, допитливі, пустотливі, розумники і жартуни. М. Пасічник заз-начає, що «Книжечку «Нечема і хвалько» діти буквально виривають з рук на творчих зустрічах» [3, 4]. У 2012 році В.Дацюк видав збірочку сатиричних та гумористичних казок для дітей «Омко і Зук». На наш погляд, ця збірка потребує пильної уваги передусім учителів початкової школи.
У ДНЗ варто прочитати казку «Незвичайний квартирант» В.Дацюка. Шестирічний Ол подружився з сонячним Промінчиком, вирятувавши його від холоду; їм добре не тільки розповідати один одному цікаві історії, але й допомагати іншим. Доречно в бесіді, яку проводять після читання, зап-ропонувати малим слухачам такі питання і завдання: А що цікавого ви могли б розповісти сонячному Промінчику? А кому ви встигли зробити добро? Яке ще добро можна зробити для інших? Для кого?
Казка-загадка «Незрозумілі гроші» пожвавить заняття з математики в по-чатковій школі, а розповіддю казок-байок «Язик довів до біди» та «Гуртом переконали» можна розпочати диспут на батьківських зборах про виховання культури мовлення молодшого школяра саме в родині.
Літературні казки М.Пономаренко, В.Васильчука, В.Дацюка удоскона-люють навички слухання, виразного читання, розвивають комунікативні вміння, логічне і творче мислення, фантазію, уяву дошкільників і молодших школярів.
На нашу думку, у подальшому слід розробити зразки різних цікавих форм роботи в ДНЗ і початковій школі за казками вищеназваних авторів з метою популяризації цих творів у дитячій аудиторії.
Тамара БАБІЙЧУК, кандидат педагогічних наук (Бердичівський педагогічний коледж).

Література:
1.Білоус П. Усміхнений соняшник /П. Білоус // Тет-А-Тетерів: літ. альманах. Кн. 1. – Житомир: Пасічник М. П., 2007. – С. 183.
2.Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мов-леннєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах: Підр./А.Богуш, Н.Гавриш, Т.Котик. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – 304 с.
3.Пасічник М. Дослухатися совісті, керуватися сумлінням, служити слову /М.Пасічник//Тет-А-Тетерів: літ. альманах. Кн. 1. – Житомир: Пасічник М. П., 2007. – С. 3 – 11.
4.Поніманська Т. Дошкільна педагогіка: Навч.посібн. /Т.Поніманська. – К.: «Академвидав», 2006. – 456 с.

Джерело: «У тридевятому царстві»: феномен казки в літературі, фольклорі і медіа: матеріали Міжнародної наукової конференції (25-26 вересня 2014 р.): збірник. – Бердянськ, 2014. – С. 14-16.

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!