Газ і нафта є справжньою причиною дій Путіна в Криму?

Версія для друку
neft

Російські війска окупували Крим не лише заради приєднання “ісконно руської” території чи амбіцій президента РФ. І тим більше вони прийшли не задля захисту російськомовного населення

Взагалі то є певним перебільшенням вішання на Путіна ярликів кшталту шизофренік, параноїк, фашист тощо. Звичайно, він надто, навіть хворобливо амбіційний. Але насамперед це досить тверезомисляча і навіть меркантильна людина. Крім того, не забуваймо, що Путін спирається на групу колишніх (і нинішніх) вихідців зі спецслужб, які не люблять публічності. Iстинні хазяї Росії утворюють кліку, сфери інтересів якої дуже широкі. Та насамперед туди входить контроль за енергоносіями.

Всі війни Володимира Путіна
Добре відомо, що основу могутності Росії складає видобуток та експорт енергоносіїв. В цьому президенту РФ пощастило – без нафто-газодоларів його країну чекав би фінансовий крах. До того ж, за рахунок цих коштів Путін ударними темпами модернізує збройні сили Росії; з кожним роком розрив між арміями РФ та інших супердержав скорочується. Звісно, керівництво Росії добре розуміє ці речі, а тому, коли йдеться про енергоносії, кревно охороняє свої інтереси. При цьому, за нагоди вони хапають все, що їм здається своїм. Вже чеченську війну 1999-2000 років Путін розпочав через нафту. Станом на 2000 рік Чечня добувала лише 1,8% енергоносія у всій РФ. Нафтопереробка була важливішою – на місцевих НПЗ перероблялося до 13% нафти, сюди ж варто включити потужності зі зберігання палива. Проте Чечня – це перш за все нафтопровід, який мав для Росії стратегічне значення, бо перш за все це експортний маршрут. З Баку велика каспійська нафта йшла через Грозний в Новоросійськ і активність чеченських бойовиків для Росії була зайвою. До того ж, вони ставили під загрозу транспортування нафти через Дагестан. Причиною війни в Грузії 2008 року, серед іншого, теж була нафта. До того часу вже функціонував нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан (Турція). Проект реалізували під крилом США, бо він планувався і є альтернативним російським маршрутам. Штати розраховували, що він дасть можливість дати щигля Росії та Ірану, які мали можливість впливати на світові ціни на чорне золото в сторону завищення, цілі ж США були протилежні. Все це йшло врозріз з бажаннями Путіна. Росії потрібна була дестабілізація ситуації з подальшим закріпленням в регіоні і вона своє отримала. Крім цього, в Абхазії Путіна чекав бонус – запаси нафти на шельфі в Чорному морі, що складають біля 500 млн т. Тож війну Росія почала (а її почала саме Росія) не стільки з метою анексії Південної Осетії, скільки задля встановлення “незалежності” Абхазії. Неважко здогадатися, що війну з Україною за Крим Путін почав саме з вищезгаданих причин. Звісно, він дуже хоче відбудувати імперію, стати сучасним Чингізханом. Проте супердержаву не побудуєш, захоплюючи пустелі. Як людина, залежна від нафти і газу, Путін добре знає: свою мега-місію він виконає лише загарбуючи території, багаті на енергоносії. Біля Криму їх вдосталь – а саме на чорноморському шельфі у територіальних водах України.

Крим багатший, ніж здається
І справді, півострів – це не лише чудові вина, неповторний клімат, море… і прибутки з цього. Смішно навіть думати, що Путін захопив Крим, щоб захистити місцевих руських. Також він не пішов би на авантюру, ризикуючи отримати відкоша, лише задля розширення території. Крим – це передусім родовища нафти і газу, щодо запасів яких лише роблять припущення. Більшість розвіданих родовищ вуглеводнів українського шельфу знаходяться в трьох великих зонах: Північно-західний шельф Чорного моря, Прикерченська дільниця шельфу та Південно-західна частина шельфу Азовського моря. Містять вони переважно поклади газу. Хоча, наприклад, з одного з найпотужніших – родовища Суботіна – потенційно можна викачати біля 100 млн т. нафти. Очікувані запаси газу тут становлять від 4 до 13 трлн куб.м. – лише для потреб України цього вистачило б на кілька десятків років. Проте варто зауважити, що такий розкид даних відображає розвіданість лише біля 5% потенційних родовищ. Досліджена переважно мілководна частина шельфу – за глибоководну (понад 200 м), в якій залягають головні запаси, ніхто навіть не брався. Добре інформовані про ці розклади росіяни намагалися взяти участь в спільній розробці родовищ з українським Чорноморнафтогазом. В 2010 році Кабмін дав згоду на укладення договору Чорноморнафтогазу з Лукойлом про розвідку та видобуток газу на низці ділянок. В 2012 році Нафтогаз та Газпром хотіли утворити СП для розробки дуже перспективної структури Паласа. Однак дуже швидко українська сторона зрозуміла, що партнери хочуть не стільки спільно качати енергоносії, скільки контролювати родовища. Крім того, уряд взяв курс на зменшення закупки газу в Росії і це створило додаткове напруження. В жовтні минулого року, опираючись торговельному тиску Росії, Кабмін припинив проект з Лукойлом, а трохи пізніше в піку екс-партнерам запросив до розробки родовищ відомі компанії-видобувники Chevron, Shell, ExxonMobil, Eni и EDF. На той час Янукович ще не зійшовся з Путіним і кроки Києва в нафтогазовій сфері Кремль сприйняв за ляпаса. А ще пізніше відбулися добре нам відомі події в Криму. Насправді у намірах захопити півострів є сильний мотив помсти; як відомо, це почуття притаманне Путіну. А взагалі то, у випадку анексії Криму президент РФ поєднав приємне з корисним. Насправді потенційні запаси Чорноморського шельфу скоріше цікаві Кремлю, ніж конче необхідні. Так, щороку Росія добуває біля 0,5 млрд т. нафти, половину якої експортує. Країна входить в десятку найбагатших на поклади нафти, запаси якої становлять до 5,3% світових і вичерпаються приблизно за 23 роки. З газом в Росії набагато краще. Вона перша в світі за видобутком палива – 670 млрд. куб.м. на рік. Вона власниця найбагатших покладів газу – біля 21,4% світових запасів. Цього ресурсу їй вистачить аж на 73 роки, тоді як загальної кількості доведених запасів світові вистачить лише на 63 роки. Звичайно, більшість експлуатованих родовищ газу Росія отримала у спадок від СРСР і вони вичерпуються – особливо в Західному Сибіру. Нові розробляти важче – це вимагає все більших вкладень. Тож Чорноморский шельф тут нібито добре, як кажуть, лягає в кишеню. Та ще важливіше стратегічне положення, яке займають українські шельфи. Останні роки Росія дуже активна в освоєнні доступних для неї акваторій Чорного та Азовського морів. З іншого боку, Україна теж нарощує тут видобуток. В минулому році Чорноморнафтогаз викачав більше мільярда куб.м. газу, і за кілька років планувалося збільшити видобуток до 3 млрд к.м. Це був би серйозний внесок у завоюванні Україною енергетичної незалежності від Росії, чого остання дозволити не може. Тож захоплення Криму не в останню чергу означає, що Росія продовжуватиме газовий тиск на Україну, додавши до східного ще й південний напрямок. Крім цього, захопленням Криму Москва суттєво послаблює позиції ЄС, який теж бореться за зменшення поставок російського газу. Та відтепер в Європі не зможуть розраховувати на відносно недорогий – бо недалеко – газ з чорноморського шельфу. Вже за рік-два російські компанії продаватимуть його європейцям, за власною ціною.

Український “Сибір“
Відомо, яке виключне значення має для Росії Сибір з точки зору забезпечення енергоносіями. Таким же “Сибіром” для України міг би стати Крим. Сьогодні з доведених запасів на шельфі видобуто лише 4-5%, тоді як на материковій частині України вже викачали близько 67%. Якби не війна, вже за кілька років Україна відмовилася б від російського газу взагалі. Більше того, вона мала б хороші перспективи заробляти на експорті палива у Європу. Але, схоже, цього вже не буде. На днях представники маріонеткового уряду Аксьонова фактично захопили офіс держкомпанії Чорноморнафтогаз. Втрата Україною свого видобувника супроводжується заблокуванням постачання газу з Криму, яке планувалося вже в квітні. Група озброєних невідомих осіб, ймовірно російських військових, замінувала газопровід біля міста Армянська. Таким чином, Путін отримав додаткову можливість для тиску на Україну – щоб продавати газ за монопольним и цінами і диктувати політичні умови.
Юрій ЗУЩАК.
See more at: http://www.pic.com.ua/osvojennya-ukrajinskoho-sybiru-krymski-haz-i-nafta...

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!