РАЙСЬКІ ПТАХИ, МИЛІ КАБАНЦІ ТА ЩИРІ ЛЮДИ…

Версія для друку

Мої давні друзі Валерій Фещенко і краєзнавець Володимир Лукашенко розказали одного разу про людину, яка займається вирощуванням… фазанів. Я навіть і не повірив одразу. Фазани… Пригадуєте популярне російське твердження, що «каждый охотник желает знать, где сидит фазан»… Ми ще згадали однойменне оповідання нашого славного Остапа Вишні і вони без жартів сказали: «Поїхали». Того дня була чудова осінь. Такої я вже давно не бачив: зелене, вмите нещодавнім дощем, довкілля приємно радувало багряно-жовтолистими барвами, що гармонійно впліталися в жовтневе полотно краєвиду. Навіть окремі баюри на дорозі не засмучували. І небо – високе й насичено-голубе. Жодної хмаринки. А ще пахло грибами, чорнобривцями і полином. Словом, наші душі співали в очікуванні чогось незвичного. І воно сталося. Ми завернули, здається, до справжнього раю. Зупинилися на просторій поляні, поблизу акуратної хатини, колодязя із журавлем, вуликів, дерев`яної підводи. Нас радо зустрів господар – лісник лісгоспу Коростенського АПК, єгер Коростенського відділення УТМР Петро Омельченко (15 років господарює в лісі) разом із своїм сином Олегом, помічником Сергієм, гостем із Миколаївщини та його унікальним псом Вілероєм (про нього трохи пізніше). Ми знайомимося і відразу прямуємо до вольєрів, де утримуються чудернацькі птахи. Вони невеликі за розмірами (дорослі мають вагу до 2 кг). Пір`я у них яскраво-різноколірне – золотаве, темно-зелене, помаранчеве, фіолетове. На головах тріпотять пучки подовжених пір'їв, які утворюють щось на кшталт рожків. Хвіст має жовто-бурий колір з мідно-фіолетовим відливом. Самець набагато більше за самку. Самки фазану дуже бліді, мають тіло буро-жовтого кольору з фіолетово-рожевим відтінком.
Наступної миті, розполохавши «жар-птиць», ми ловимо їх спеціальними сачками і складаємо у мішки, а потім ідемо до вівсяного поля за метрів двісті від вольєру, що розкинулося серед сосон, берізок і дубків, і просто випускаємо ошалілих птахів. Вони ховаються у вівсі, розбігаються ліском, красиво і велично злітають угору прямо з-під рук.
Можете собі уявити, що фазан звичайний це – південний птах. Мешкає він у Передній та Центральній Азії аж до Китаю, Корейського півострова та Японських островів, а тут чудасія – на Коростенщині ми їх тримаємо в руках.
– Гарну справу зробили, – каже Петро Миколайович, – тепер вони на волі швидше розмножуватимуться. Тут у нас шість тисяч гектарів угідь обходу, до якого входять села Великий ліс, Мединівка, Зубівщина і Мала Зубівщина. А ще – 10 тисяч гектарів полів… Розводимо тут фазанів і диких кабанів, троє навіть живуть у вольєрі, побачите…
– А що за звірина тут водиться? – запитую.
– Є у нас і зайці, лисиці, козулі, олені, лосі, тетеруки, барсуки. Їх, до речі, вже чимало розвелося останнім часом, хоча вони й занесені до Червоної Книги. А ще є вовки, а нещодавно бачили навіть дві рисі.
– Їх же треба якось підгодовувати, щоб не шкодили довкола…
– Сіємо для них кукурудзу, овес, просо, а на зиму вже засіяли 3 гектари поля житом.
– Фазани… коли ви зайнялися цією справою?
Торік. Сьогодні вже випустили майже двісті. Закуповуємо яйця, вилуплюємо їх у власному інкубаторі (на 300 яєць), годуємо до півроку, а потім – на волю. А привезли дорослих з Миколаєва. Адже не тільки треба стріляти, треба ж і розводити дичину, така ось філософія (тим більше, що м'ясо фазана має прекрасні смакові якості, ніжніше, ніж куряче та індиче. Якщо за 100 % прийняти біологічну цінність білку курячого яйця, то біологічна цінність курячого м'яса становить 66,5 %, а фазана – 92,15 %)!
– А ще вони дуже добре збирають колорадського жука, – додає лісник.
– А ті «милі» кабанці, що у вольєрі, звідки і для чого?
– Ми їх привезли з Погребища (під Києвом) і хочемо одержати потомство, пізніше ще дві самки привеземо і самця. Все це для того, щоб збільшити популяцію диких кабанів тут. Плануємо взяти ще й південно-українських куропаток.
А я дещо скажу про цих красенів – кабанів диких. Тіло у них кремезне, вкрите жорсткою щетиною і зазвичай дещо тоншим хутром. Спереду в них з часом виростає справжній щит, який дуже важко навіть прострелити. Забарвлення мають від темно-сірого до чорного чи коричневого. А гляньте, які в них бакенбарди і гриви на потилиці. Справжні модники.
– Це ж треба, щоб і помічники тут були гарні…
– Так. Мені допомагають дружина Галина і син Олег, мисливець В`ячеслав Стретович (працює в мисливському магазині), краєзнавець Володимир Лукашенко, голова УТМР Володимир Рафальський, любитель природи Сергій Вензель, допомагає і спонсор Гавриленко, а ще й ваш друг Фещенко.
– А браконьєри є тут?
– Кажуть, сім`я не без виродка, трапляються іноді, але ловимо, штрафуємо (найменший штраф – більше 300 гривень). Але ж і звір зараз дуже обережний, все довкола заростає без людських рук, лісові мешканці й дичавіють геть.
…Поки люб’язний господар обходу смажить осінні гриби з цибулькою і сметаною (фірмова страва), готує лісовий мед до смакування, ми ближче знайомимося з німецьким курцхааром (в перекладі – «коротка шерсть»), якому 5 років. Який він розумний і невтомний. Підносить нам здоровенну палицю і очима благає, що її подалі закинули. А через мить – приносить її знову в міцних зубах. Вивели цю породу кольору кави з молоком зі старих короткошерстих німецьких лягавих. Ми довго милуємося активністю пса. А він на прощання навіть сфотографувався з нами.
До побачення, гарні й щирі люди! До зустрічі – мешканці наших найпрекрасніших лісів! Нічого їм не страшне: ні лихо стихійне, ні чорнобильське жахіття. Все переборюють, все пересилять, аби тільки людина з… рушницею розуміла, що від неї залежить дуже багато. А такі люди, як Петро Омельченко і його сім`я й без того має власну, порядну й милосердну філософію: природа – дім наш рідний, і в ньому треба жити з широко розкритим серцем. Хай щастить вам, добрі люди!
Віктор ВАСИЛЬЧУК. Фото С. Васильчук.

lis5
lis4
lis3
lis2
lis1
lis
Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!