Люди обожнювали, влада ненавиділа

Версія для друку
261217

До 80-річчя від дня народження В'ячеслава Чорновола спогадами про великого українця
поділилися його близькі

«Ти вирішив, що так, а не інакше треба діяти? Віриш у свою доро¬гу? Іди й не звертай!» - таким було життєве кредо В'ячеслава Чорновола. Журналіст за осві¬тою та покликанням, він значну частину свого життя присвятив боротьбі за незалежність України, провівши 15 років за сфабрико¬ваними справами у тюрмах і на засланні.
24 грудня Герою України В'ячеславові Чорноволу випов¬нилося б 80 років. Спогадами про знаного українця напередо¬дні річниці діляться його рідна сестра, Валентина Чорновіл, та близький соратник — Ярослав Кендзьор.
— Яким вам запам'ятав¬ся В'ячеслав Чорновіл? Які особливості його характеру ви могли б відзначити?
Я. Кендзьор:
— Зазвичай у спілкуванні Чорновіл був спокійним, врів¬новаженим. Допоки не заходи¬ла розмова на якісь дуже важ¬ливі й суперечливі теми. Тоді він виходив на хвилю певно¬го емоційного збудження. Мит¬тю, як із рога достатку, висипав аргументи. Немов вулкан, ви¬вергав багатющий арсенал сво¬го інтелекту. І рідко хто міг пе¬реконати Чорновола, що він не має рації. Навпаки, В'ячеслав нейтралізував усіх своїх опо¬нентів фактажем і логікою ана¬лізу. Нині політиків такого шти-бу, з такими рисами я не знаю.
В. Чорновіл:
— В'ячеслав завжди піклував¬ся про мене, на десять років мо¬лодшу від нього сестру. При¬гадую, була ще школяркою, а Славко — студентом, він приїхав додому на канікули. Ми спілку¬валися, і я, як звично в нашому селі на Черкащині, вживала та¬кі слова, як «канєшно», «навєрно». Славко набрав відро води з криниці та хлюп на мене: «Оце тобі за «канєшно», а оце — за «навєрно». Той холодний душ я запам'ятала на все життя. Таких слів більше не говорила.
Славко був дуже наполегли¬вим. Ця риса в нього сформо¬вана ще з дитинства. Я добре пам'ятаю кімнатку в батьків¬ській хаті, де навчався брат. На стіні біля тапчана висів складе¬ний ним розклад на кожен день: перелік справ плюс спорт — біг. В'ячеслав завжди доводив усе до кінця. Не кидав справ на півдороги. Щоразу, коли мав мож¬ливість, сідав і писав. Мова йо¬го була відшліфованою, сокови¬тою.
— Яким був стиль, ритм йо¬го життя?
Я. Кендзьор:
— Я собі досі не можу уявити, як він, будучи народним депута¬том і водночас шеф-редактором газети «Час/Тіте», щоранку пе¬ред виходом на роботу в парла¬мент писав авторську колонку. Наочний приклад того, як Чор¬новіл витримував несамовитий темп життя, — десятитомник його праць. Після розколу Народ¬ного руху, наприкінці 1998 року — на початку 1999-го, він неса¬мовито гасав Україною. За од¬ну добу міг відвідати три області, наприклад, Кіровоградську, Черкаську та Київщину, і зустрі¬тися там з рухівським активом, представниками влади. За та¬ких умов, адже Чорновіл часто бував у дорозі, легше було орга¬нізувати так звану автопригоду, яка і сталася з ним 25 березня 1999 року...
— Які ще риси В'ячесла¬ва Чорновола запам'ятали¬ся вам?
Я. Кендзьор:
— Такої відданої ідеї люди¬ни я не бачив. Будучи студентом-першокурсником Київсько¬го університету, він на Володимирській гірці присягнув своїм товаришам усе життя бороти¬ся за реалізацію ідеї незалежної Української держави. І воістину, цієї присяги дотримав.
В. Чорновіл:
— Був чесним і порядним. Борцем за натурою. Страте¬гом і тактиком. Ще тоді гово¬рив про загрозу втрати Криму, оскільки там базується росій¬ський флот, про те, що треба до¬носити демократичні ідеї на схід України. Наче у воду дивився... Мав гострий розум. Казав, коли йшов до трибуни виступати, за той час устигав обдумати те, про що говоритиме. Був прекрасним оратором і талановитим органі¬затором.
— А в радянських тюрмах і таборах В'ячеслав провів близько 15 років...
В. Чорновіл:
— Тільки протягом 1972-го В'ячеслава допитували понад 80 разів, але жодного разу він не свідчив проти друзів. Під час відбування заслання в Якутії, у 1980 році, йому сфабрикували зшите білими нитками звинува-чення у зґвалтуванні, знову за¬арештували і засудили до 5 ро¬ків ув'язнення. Це була одна з тогочасних практик КДБ — за¬стосовувати для нейтралізації політв'язнів суто кримінальні статті... Додому він повернувся аж 1985 року. І знову поринув у політичну діяльність.
— Знаю, що ви не сумніва¬єтеся: В'ячеслава Чорновола у тій трагічній ДТП 18 років тому вбили. Чому?
Я. Кендзьор:
— Кучмівський режим, який тоді був на повідку Москви, не міг спокійно спостерігати актив¬ну позицію В'ячеслава Чорново¬ла. Не було жодного виступу, що¬би він не розповідав, яку злощас¬ну роль відіграла у стражданнях України Москва і як вона шко¬дить розвитку України як само-стійної держави. Напередодні президентських виборів 1999 ро¬ку в Україні Москва дуже бояла¬ся, аби не сталося так, що Чор¬новіл візьме в них участь і пере¬може. А найпростіше (у їхньому розумінні) завжди було виріши¬ти проблему, знищивши самого політичного лідера-патріота.
В. Чорновіл:
— Для мене ця трагедія зов¬сім не загадкова. Я перечитала близько 50 томів справи перед тим, як її передали до суду. Не¬озброєним оком видно: це було замовне вбивство. Підтасували документи, дуже швидко знищи¬ли речові докази. Заявили, що це був нещасний випадок. Ми ж на-полягатимемо, аби справу Чор¬новола довели до кінця. Хочемо бачити, що в нас справді, як запевняють у владі, є відповідальні слідчі та справедливі судді.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ («Експрес»).

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!