Він не прогинався, а жив активно…

Версія для друку
130717

Сьомого липня, напередодні чергової 86-ї річниці Баранівської міськрайонки «Слово Полісся» (вона була створена 9 липня 1931 року і називалася «Більшовицький штурм», пізніше - «Соціалістична перемога», «За радянський Житомир», «Голос колгоспника», «Комуністичне слово») відбулося відкриття меморіальної дошки її незмінному впродовж майже 33-х років головному редактору Анатолію Стрільчуку.
Відтепер зі стіни вже колишнього редакційного приміщення у світ дивляться ясні й добрі очі, теж вже колишнього, головного редактора газети.
Друзі, представники журналістської організації, родина спочатку висловили свою пропозицію таким чином увічнити пам'ять про Анатолія Стрільчука - як журналіста, головного редактора газети, письменника, активного громадського діяча, лауреата журналістської премії імені Василя Земляка, нагородженого «Золотою медаллю журналістики», і звернулися з проханням до депутатів районної ради. Це питання було внесене на розгляд сесії Баранівської районної ради, і народні обранці прийняли позитивне рішення. Адже Анатолій Павлович неодноразово обирався депутатом районної ради і багато допомагав людям, також був помічником-консультантом народних депутатів С. Мосійчука та А. Доманського.
І ось тут, біля приміщення колишньої редакції, ініціатором зведення якого був Анатолій Павлович (та й, власне, саме за його проектами та його руками, при підтримці трудового колективу, проводилися основні роботи) зібралася численна громада, представники Баранівських міської та районної рад, районної організації ветеранів, інших організацій та установ. Прийшли і приїхали друзі, добрі знайомі, рідні, колеги.
Ведуча Надія Ошатюк підібрала найтепліші, найщиріші слова, щоб пам'ятною видалася ця подія. Такими ж теплими і багатими на добре сердечне слово були й виступи усіх, хто того дня озвучив свій спомин про знану в районі людину. Першим до громади звертався Анатолій Михалюк, колишній заступник головного редактора газети, а пізніше й міський голова Баранівки. Він розповів, як за кілька років, починаючи від котлована, виріс двоповерховий будинок.
-Усе це зроблено розумом і руками Анатолія Павловича, - зазначив очільник місцевої журналістської організації. - Він працював тут і зварювальником, і слюсарем, і монтажником. Пам'ятаю, як разом з ним шифером накривали дах, виконували й інші роботи...
Анатолій Павлович - людина особлива: встигав до світання побувати на фермах, продиктувати матеріал і швидко поспішати на будову. Шкода, що цей будинок продається... Далі була нова будова - житловий будинок для працівників редакції...
Розповів присутнім про Анатолія Павловича і Микола Лезур, його соратник по партії та щирий друг:
- Мене завжди вражала його широка душа. Рідко зустрінеш у своєму житті таку людину. Він дійсно не шкодував свого часу, зусиль, життя, щоб допомагати іншим, навіть зовсім стороннім і незнайомим. Знав у багатьох селах, де хто мешкає з людей. Був головою ради редакторів області, а вони не раз приїздили до нього за порадою... Він міг відкрито говорити і писати про те, що думає. Одним словом, не прогинався, а жив. І те, що сьогодні відкриваємо дошку - це невелика частка того, що ми можемо зробити (сльози на очах літнього чоловіка заважають йому говорити0...
Щиро вразила усіх сповідь доброго друга Анатолія Павловича, заслуженого журналіста України і фотокореспондента багатьох всеукраїнських видань Миколи Білокопитова (нині він працює у Верховній Раді). Микола Васильович розповів, як познайомився з ним, як потрапив у Баранівку і закохався у наш поліський край, став щирим другом гостинної сім'ї Стрільчуків і редакції газети.
Серед іншого сказав, що, напевно, немає з-поміж присутніх людини, яка настільки переймалася б пошуковою роботою, як Анатолій Павлович. Ні для кого не секрет, що саме він ініціював створення в районі серії пам'ятників розстріляним під час війни нашим землякам. Найчастіше це були євреї, представники інших національностей, а також партизани, комуністи.
Анатолія Павловича згадали добрим словом і перший заступник міського голови, депутат обласної ради Наталія Кокітко, його колеги: колишній відповідальний секретар та літературно-технічний редактор газети Катерина Феськова, теперішній головний редактор Оксана Пилипчук, колишній директор місцевої друкарні Петро Войтенко, мешканка міста Галина Олійник.
Від колективу газети «Слово Полісся», первинної організації журналістів, родини прозвучала вдячність людині, яка безкоштовно виготовила меморіальну дошку - підприємцю Олександру Лашевичу. Саме він допомагав Анатолію Павловичу в створенні та встановленні серії пам'ятників розстріляним під час Другої світової війни на території району.
А ще ведуча Надія Богданівна згадала про чималий творчий доробок Анатолія Стрільчука, який він залишив у спадок. Це не лише статті, нариси, фейлетони, а й оповідання, збірки та книги: «Це наша з тобою земля», «Вектор», «Батьків поріг», «Адмірал зі Смолки».
З його легкої руки було засноване видавництво при журналістській організації газети «Слово Полісся», яке видавало поетичні та прозові збірки місцевих письменників, а також різноманітні брошури і довідники.
Залишилися ще й задуми, творчі плани, є й деякі напрацювання, які, сподіваємося, родина, звісно, з нашою допомогою, перетворить у реальність.
Зі словами подяки від родини Стрільчуків звернулася до громади дружина і колега Анатолія Павловича Людмила Іванівна.
Живі квіти, як символ пам'яті, було покладено до дошки. Сподіваємось, що і через багато років вона залишатиметься цінною пам'яткою нашого краю.
...Районній газеті вже виповнилося 86. Багато це чи мало - важко сказати. Але однозначно багато - це 33 роки життя і творчості, що присвятив їй Анатолій Павлович. І ми, колеги, вдячні йому за це.

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!