Щось таки має змінитися на краще!

Версія для друку
090117

Шість років поспіль, наслідуючи приклад відомого українського пись-менника Василя Шкляра, я проводжу у своєму рідному місті, традиційно щорічно, напередодні дня Святого Миколая, літературну акцію «Письменник за прилавком». Чотири рази це проходило в магазині «Книжковий дім» (шкода, зник єдиний заклад у центрі міста, де можна було придбати чимало цікавих книг, підручників, іншого школярського начиння), що, на жаль, уже два роки, як перестав існувати… Тож акцію «приютив» магазин «Мелодія» (за що щиро дякую його власникові О. Петрику). Хтось запитає: «А для чого така акція?»

Передовсім, це дуже гарна нагода продемонструвати землякам свій доробок, бо це – своєрідна презентація і водночас сесія-автограф, адже покупці зазвичай просять автограф. До того ж книги продаються без націнок і набагато дешевше. Та ще й тоді, коли немає поблизу книгарні. Крім того, це ще й своєрідне продовження інших хороших справ. Скажімо, торік кошти, виручені від акції (хоча й невеликі), пішли на підтримку учасникам АТО, нашим землякам, які героїчно захищають українську землю від путінського агресора, частинка – на закупівлю продуктів харчування для «братів наших менших», якими опікується міський притулок для безпритульних тварин. Цьогоріч акція спонукала ще й до передачі дитячих книжок для діток Луганщини. А ще – це надзвичайно сильна й потужна мотивація для написання нових творів. Бо ж доводиться чимало спілкуватися з безпосереднім і потенційним читачем.
Проте є чимало й негативних і проблемних думок, що народжуються після подібних форумів. І вони досить неоднозначні. Найперше здивувало, що дитячих книжок майже зовсім не купують дорослі. Проте радує, що окремі школярі (їм у багатьох навчальних закладах чомусь навіть не повідомляють про подібні акції) цікавляться, наприклад, розповідями про природу. Засмучує те, що дехто купує ліпше якусь дорогу і брендову розмальовку, замість не гіршої від неї книги автора-земляка...
На жаль, зріз подібних проблем лягає й на всю країну, де за статистикою більше половини її мешканців взагалі не читають або ж прочитали тільки одну книгу. Лише майже 30 відсотків опитаних, які мають дітей або внуків, стверджують, що читають їм щодня. Та й з`ясувалося, що з кожним роком в Україні друкується дедалі менше книжок. Навіть з урахуванням підручників, посібників, а також видань відомств і міністерств, на одного українця припадає трохи менше однієї надрукованої за рік книги. Наприклад, державне видавництво «Український письменник» просто не має коштів. Ось така невесела статистика…
Та я впевнений, що не покину писати, і не перестану проводити подібні акції. Щось таки має змінитися на краще. Вірю в це і дякую усім, хто взяв участь в цьогорічній акції. До наступного року!
Віктор ВАСИЛЬЧУК.

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!