СВІТ ЛОВИВ ЙОГО, ТА НЕ СПІЙМАВ…

Версія для друку
011216

У парку Книги міста Любляни поряд з монументами відомим письменникам та філософам поставили пам'ятник і славетному українцеві. Його створив скульптор із Харкова, а відкривав — Петро Порошенко.

Президент, як зауважили шанувальники Григорія Сковороди, зробив дві помилки у своїй промові на честь відкриття пам'ятника. Передусім вказав, що філософ жив у XVII столітті, тоді як роки його життя припадають на XVIII. А також розповідав, що буцімто Сковорода заснував перший у Східній Європі університет. Хоча й такого факту немає в його життєписі.
— Можливо, Президент мав на увазі Харківський університет, який заснували зусиллями послідовників Сковороди, а сам філософ не мав таких статків, щоб відкрити виш. Та й університет Каразіна — перший виш у Східній Україні, але не у Східній Європі, — каже Тетяна Гринь, дослідниця біографії Сковороди, науковий співробітник Чорнухинського літературно-меморіального музею імені Григорія Сковороди.
— У якій родині народився знаменитий український філософ?
— Григорій Сковорода походить із ;юду козаків. Народився 22 листопада 1722 року в селищі Чорнухи на Полтавщині. Його батьки були козаки середньої ланки, яких у ті часи називали «малогрунтовими». У дитинстві Григорій відрізнявся від своїх однолітків. Любив бувати сам, а також ставив дорослі як на свій вік запитання. Одним з найбільших захоплень Сковороди в дитячі роки була музика. Він самотужки освоїв калинову сопілку, а згодом і флейту, скрипку, ліру та бандуру. Він мав чудовий голос, і за це у 19 років його обрали для співу при імператорському дворі.
— А як же став філософом?
— Спершу Григорій, як і було заведено в ті часи, вчився в цер-ковнопарафіяльній школі, а вже у 12 став студентом Києво-Могилянської академії, де вивчив ла¬тинську, старогрецьку, староєв¬рейську, польську, німецьку, російську мови. З обов'язкових 12 провчився в Академії, до речі, 10 років. Покинув студентську, лаву з власної волі.
— А як він опинився в Європі?
— Про Європу він казав: «Мене цікавлять вчені мужі, бібліотеки та університети». Філософ прослухав курс лекцій у Віденському та Краківському університетах, вивчав філософію і в одному з вишів у Німеччині. Подорожував Угорщиною, Італією, Німеччиною, Польщею. Меценатом його мандрів виступив генерал Вишневський, який узяв Сковороду в Токайську комісію із заготівлі вин для царського двору...
Після подорожей Сковорода був учителем, а тоді викладачем. І, до речі, першим, хто започаткував 12-рівневу систему оцінювання. Найнижчий бал цієї сис¬теми звучав, як «весьма туп», а найвищий — «весьма остр». Студенти були в захваті від Сковоро¬ди. На його лекції в Харківському колегіумі приходили навіть з інших курсів.
— Однак Григорій Сковорода все це покинув і став самітником-мандрівником. Чому?
— Сковорода міг сягнути висот у кар'єрі. Йому пропонували по¬сади в церкві та владних структурах. Однак він відмовлявся, адже це було йому не до душі. Переломним у його житті став 1769-й. Якось Григорію Сковороді наснився сон, у якому він побачив усі вади людства в найгіршому вияві. І це видіння спонукало письменника переосмислити життя й вирушити в мандри, які тривали 25 років, аж до смерті, їх суть у втечі від принад цього світу.
— З Біблією Сковорода був нерозлучний. А як ставився до Церкви?
— Чимало священиків не відповідали його уявленням про богопосвячене життя. Він критику¬вав їх за те, що трактують Святе Письмо надто буквально. 1, по¬при те, що він часто зупинявся в монастирях, серед його друзів було чимало осіб духовного сану, а Біблію вважав наймудрішою книгою, бути служителем Церкви не хотів. Сучасні релігієзнавці, до речі, називають Сковороду православним протестантом.
— Яким було мандрівне життя Сковороди?
— Грошей не мав. Жив із того, що йому давали люди. Часто їв лише раз на день. М'яса ти риби не вживав. Переважно харчував¬ся хлібом і водою. Про їжу він казав: «Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру». До речі, маючи багато заможних друзів, нерідко отримував від них у подарунок усілякі екзотичні смаколики. Зокрема, у своїх листах він дякує за пармезан. Не нехтував і келихом вина з друзями. Про алкоголізм висловлювався так: якщо Бог дав вам побачити п'яницю, то пощастило дізнатись, яких не варто робити помилок.
— А чи правда, що філософ уникав жіночого товариства?
— Не зовсім так. Якось він навіть закохався — у доньку майора з хутора Валки Харківської губернії. Усе йшло до весілля, однак в останню мить наречений відмовився від обраниці. Усе-таки Сковорода-філософ переміг Сковороду-сім'янина.
— Розкажіть про відому зустріч Сковороди з Катериною II. Як це було?
— За переказами, Катерина II, довідавшись про славу мандрівного філософа, забажала його побачити. І на цій аудієнції Сковорода їй не вклонився, кажучи, що, лише коли він стоїть на повен зріст, імператриця зможе його розгледіти. А також, за переказами, він промовив: «Менідудка й вівця дорожчі царського вінця».
— 9 листопада минуло 222 роки з дня смерті Сковороди. Це правда, що цю дату філософові вдалося передбачити?
— Так. У 72 роки Сковорода вказав день, коли помре. Його поховали в селі Пан-Іванівка неподалік улюбленого дуба, як і заповідав. Там він і приліг ніби заснути, але так і не прокинувся. На камені поряд, на його ж бажання, викарбували слова «Світ ловив мене, та не спіймав». Невідомо, чи ховали його за християнськими традиціями. Нині село, де спочиває філософ, називається Сковородинівка і вхо¬дить до складу Золочівського району Харківської області.
— А коли почали публікувати твори Сковороди?
— Невдовзі після смерті. Його учень Михайло Ковалинський був масоном, і вперше праці українського філософа побачили світ у масонських виданнях. Творчість Сковороди відома у світі, а особливо популярна в Німеччині, Надихаються його філософією й у далеких Японії та Китаї, Ба навіть Іван Павло II цитував Сковороду!
— У чому ж полягає людське щастя, на думку філософа?
— На думку Сковороди, немає місця й часу, коли б люди були щасливими, адже щастя лише всередині нас. Головне, як він учив, — не йти всупереч природі й шукати свою «сродну працю». «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами...» — писав він.
Юлія ЛОЗИНСЬКА (за матеріалами газети «Експрес»).

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!