9 листопада - День української писемності та мови

Версія для друку
0311161

МОВА - ДУША НАРОДУ
Хочеться сказати про мову. При писемність поки що не будемо… Мій улюблений письменник Антуан де Сент Екзюпері казав, що «найбільша розкіш на світі - це розкіш людського спілкування». Адже не секрет, що успіхи кожної людини в житті певною мірою залежать від уміння спілкуватися. Бо ж мова - важливий універсальний комунікативний засіб висловлення думок, почуттів і волевиявлення. Нині всім відомо, що українська літературна мова належить до найпоширеніших високорозвинених мов світу.
Інший видатний знавець української мови, наш земляк, митрополит Іван Огієнко писав: «Мова - це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова - це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я… І поки живе мова - житиме й народ, яко національність. Не стане мови - не стане й національности: вона геть роспорушиться поміж дужчим народом…».
А що в нас діється? Окремі державні мужі, політики, різного ґатунку манкурти продовжують здебільшого принагідно пропагувати чужу нам мову. Не стихають чомусь, наприклад, і демагогічні просторікування про домов`я. Істерично вихолощуються україномовні літературні та літературознавчі досягнення на тлі недолугих заборон подібних іншою великодержавношовіністичною мовою. А на телебаченні, скажімо, як говорили в основному російською, так і говорять. Пишуться нею і біг-борди, вивіски, рекламні проспекти, тощо. Не гребують нею й деякі депутати українського парламенту, забуваючи, що українська мова повинна бути титульною в державі «Україна». Мабуть, не всім їм відомо, що українська мова мала статус державної вже у XIV - першій половині XVI століття, оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, канцеляріях, державному і приватному листуванні. «А напади на нашу мову почалися дуже давно, - писав той же Іван Огієнко, - ще майже з самого приєднання України до Москви. Богобоязлива Москва, що готова була муки приймати за «єдиную букву азъ», завше скоса поглядала і на нас, і на нашу мову».
Можна тут згадати і дослідження англійських вчених про українські корені індоєвропейських мов, санскритське слово… Але, напевно, доречним буде, завершуючи короткий екскурс в мовну історію рідної країни, навести знову ж таки слова Івана Огієнка: "Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомости. Мова - це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування. Мова - душа кожної національности, її святощі, її найцінніший скарб…". І про це гріх забути кожному мешканцю України, кожному можновладцю, чиновнику, клерку й політику. Той, хто посягає на рідну мову, посягає на душу власного народу.
Віктор ВАСИЛЬЧУК.

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!