Україна понад усе!

Версія для друку
2208164

Інтерв’ю з головою Управи Житомирської обласної(крайової) організації Народного Руху України Лагнюком Олегом Миколайовичем.

- Пане Олеже, Ви стояли у витоків Народного Руху України, який привів Україну до Незалежності у 1991 році, що означає цей день особисто для Вас?
- Шлях до Незалежності був надзвичайно складним для багатьох поколінь українців. Від часів царської Росії до більшовицького режиму наша нація втратила мільйони найкращих своїх синів і доньок. Ми – нове покоління лише у 1989-91 роках довершили їх велику справу і здобули Незалежність України. Я пишаюсь тим, що був у лавах Руху і вклав свою частинку у цю велику справу. Цей день є найбільшим і величним святом для моєї сім’ї.
- Скажіть, як давались ті останні кроки в здобутті Незалежності?
- Комуністична влада була дуже сильною. Вона нищила активістів різними методами: звільняли з роботи, кидали за грати, оббріхували в ЗМІ. Незважаючи ні на що, ми йшли вперед. Організовували мітинги, вели боротьбу з хабарництвом, активно займались просвітницькою роботою, відновлювали історичну справедливість з повернення слави героям які загинули у боротьбі за Україну. Усі наші зусилля не були марними. Завдяки спільній боротьбі справжніх патріотів Україна таки здобула Незалежність.
- Ви знайомі з багатьма сучасними політиками. Хто Вам найбільше імпонує?
- Це колишні дисиденти, вояки ОУН-УПА. В мене склались добрі стосунки з В. Чорноволом, В. Овсієнком, М. Горинем, В. Куйбідою. В мене вдома бували Л. Лук”яненко, М. Поровський, І. Заєць, Є. Жовтяк, Г. Удовенко та багато інших достойних людей які внесли великий вклад в здобуття Незалежності. І я пишаюсь тим, що доля мене з ними звела.
- З Президентом України П. Порошенком зустрічались?
- Так. Вперше в 2000 році, коли в будинку культури «Ленінської кузні» проходив з’їзд партії «Солідарність». Мене туди направив Г. Й. Удовенко. Вдруге зустріч відбулась в 2001 році коли він був керівником штабу «Нашої України» і мене призначали кандидатом в депутати до Верховної Ради України по Малинському виборчому округу. Згодом коли він був міністром в уряді Азарова по виборчих питаннях мені організували зустріч. Ну і нарешті бачились на Майдані. Весь час він на мене справляв позитивне враження, як професіонал своєї справи і добрий дипломат.
- Яку Ви зараз можете дати оцінку діяльності Президента України як голови держави?
- Ситуація в Україні дуже важка. Іде агресія проти держави в Криму і на Сході України. Нанесено колосальний удар по економіці. Я вважаю, що йому вдається відродити армію, оборонний комплекс, а це запорука збереження держави. Я впевнений, що ми повернемо Крим, Донбас, а згодом до нас відійде і Ставропольський, Краснодарський краї та багато іншого. А зараз потрібно вистояти.
- Міністр оборони України нагородив Вас Почесною Грамотою за волонтерську діяльність, сприяння армії.
- Разом із друзями ми і надалі допомагаємо Збройним Силам. Я вважаю, що це свята справа і ми зобов’язані полегшити бойові умови нашим побратимам, героям-захисникам.
- Сьогодні Ви відроджуєте заново Житомирську обласну організацію НРУ. Чому Ви залишили Рух в 2003 році?
- Під час розколу Руху в 1999 році я очолював Малинську райорганізацію Руху, яка налічувала в своїх лавах 780 членів, мала депутатські фракції в районній і міських радах, депутатів облради. Ми тоді підтримали лідера НРУ В.М. Чорновола. На ІІ етапі ІХ з’їзду Руху мене було обрано членом Центрального Проводу, а в квітні на обласній конференції головою крайової організації. До грудня 2003 року в області були зареєстровані всі районні та міські організації Руху, 180 первинних сільських осередків. Це була одна з найбільших обласних організацій в Україні.
Згодом В. Ющенко нав’язав рухівському керівництву на посаду голови НРУ члена партії «Реформи і порядок» Б. Тарасюка, метою якого було знищення Руху і він цього добився. На початок 2016 року з 2800 членів Руху залишилось два десятки. Сам Б. Тарасюк був знятий з посади голови з’їздом і нині перебуває в ВО «Батьківщина» на посаді заступника голови партії.
Протягом півроку він вимагав, щоб я залишив Рух заради його збереження. Я написав заяву і думав, що це врятує організацію але виявилось, що він нищить не тільки Житомирську організацію, але і партію в цілому по всій Україні. Але правда завжди перемагає. В грудні 2015 року мене поновили в НРУ, а в березні 2016 року Рада Житомирської обласної (крайової) організації обрала мене головою Управи.
- Який сьогодні стан Руху в області?
- Ми відновили діяльність всіх районних та міських організацій. Повернули багато рухівців, що опинились в інших політсилах, прийняли багато нових членів. Проводимо багато політичних акцій, співпрацюємо з волонтерами та Українською Православною Церквою Київського Патріархату.
- Які зараз Ви ставите перед собою завдання?
- Розбудовувати організації на Житомирщині і взяти участь у виборчих перегонах. Рух має йти на вибори самостійно. Люди нам довіряють.
- Ваші сини в інших політичних силах, як ви ладнаєте?
- Я – рухівець. І ніколи не нав’язував синам своїх поглядів, але вони у мене патріоти. Ігор – свободівець, Ярослав – голова виконкому УНА-УНСО. Обидва активні учасники Революції Гідності. І я цим пишаюсь.
- Ви провели презентацію книги «Рух – моя радість і біль», продовження буде?
- Думаю, що згодом буде друге видання, а також і доповнення до цієї книги, бо мій архів не був повністю опублікованим.
- Що побажаєте українцям напередодні Дня Незалежності?
- Хочу побажати терпіння, мужності і удачі. Ми разом переможемо російського агресора і внутрішнього ворога – корупцію і розбудуємо європейську країну. Вітаю з Днем Незалежності.

Прес-служба ЖОО НРУ.

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!