28 панфіловців: як вигадували легендарний подвиг

Версія для друку
1205161

У Росії звільнили з посади директора держархіву — за те, що документально викрив пропагандистську фальшивку

Цю героїчну історію в різних літературних переказах знає чи не кожен українець, що встиг повчитися в радянській школі. /
У підручниках з історії ' її викладали так. У ли¬стопаді 1941 року біля їзду Дубосеково у Волоколамському районі Московської області 28 бійців 316-ї стрілецької дивізії імені генерала Панфілова вступили у смертельний бій із півсотнею танків німецького вермахту. Група знищила 18 танків гранатами, притім усі бійці полягли як один, надихнувшись закликом свого товариша: «Велика Роосія, а відступати нікуди. Позаду Москва».
Історію про подвиг 28 панфілівців викладали в радянський час школярам. Іменами цих героїв було названо безліч вулиць, підприємств і колгоспів. Самим бійцям посмертно надали звання Героїв Радянського Союзу...
І раптом на тлі цього пропагандистського пафосу — справді сенсаційна новина: директор Державного архіву РФ Сергій Мироненко на сайті цієї установи оприлюднив фотокопію з довідки-доповіді 1948 року головного військового прокурора генерал-лейтенанта юстиції Афанасьева «Про 28 панфіловців», що зберігається у фонді прокуратури СРСР.
Це документи, що цілком спростовують канонічну історію про 28 панфіловців. Ба більше, ці документи свідчать, що частина з них не тільки не віддала життя за радянську батьківщину, а навпаки — перейшла на службу до німецького рейху.
Яку ж правду розкрили документи з грифом «Цілком таємно», що їх оприлюднив директор Держархіву РФ Сергій Мироненко? Завдяки вчинку цієї людини нині ми точно знаємо, що встановило розслідування у другій половині 40-х років. Довідка, надіслана членові політбюро ЦУ ВКП(б) Андрієві Жданову головним військовим прокурором СРСР, починається, наче детектив: «У листопаді 1947 року військова прокуратура заарештувала за зраду Бать¬ківщини Добробабіна Івана Євстахійовича. Розслідуван¬ням встановлено, що, буду¬чи на фронті, Добробабін добровільно здався німцям у полон, а навесні 1942 року став служити в них началь¬ником поліції с. Перекоп Валковського району Хар¬ківської області. У березні 1943 року, після звільнення Валковського району, Доб¬робабін був заарештований радянськими органами, але з-під варти втік, знову пере-йшов до німців, знову всту¬пив у поліцію і далі прово¬див активну зрадницьку ді¬яльність».
Під час арешту в Добро¬бабіна знайшли книжку «Про 28 героїв-панфілов-ців», тоді й виявилося, що поліцай зазначений у ній як один із головних учасників героїчного бою та ще й має звання Героя Радянського Союзу!
«Допитом Добробабіна встановлено, що в районі Дубосеково він справді був (там і здався німцям у по¬лон), але ніяких подвигів не здійснював і все, що напи¬сано про нього у книжці «Про героїв-панфіловців», не відповідає дійсності, — повідомляє генерал-лейте¬нант юстиції Афанасьев. — Далі було встановлено, що, крім Добробабіна, залиши¬лися живими Васильєв Іларіон Романович, Шем'якін Григорій Мелентійович, Шадрін Іван Демидович і Кужебергенов Даниїл Оле¬ксандрович, які також чис¬ляться у списку 28 пан¬філовців, що загинули в бою з німецькими танка¬ми».
У зв'язку з цим виникла необхідність у перевірці й самих обставин бою 28 гвар¬дійців із дивізії імені Панфілова, який відбувався 16 листопада 1941 року біля роз'їзду Дубосеково.
Ситуація, яку з'ясували слідчі, була просто сен¬саційною. Перевірка вста¬новила: «Уперше повідом¬лення про бій гвардійців дивізії Панфілова з'явилося в газеті «Красная звезда» 27 листопада 1941 року. У нарисі кореспондента Коротєєва описувалися героїчні бої гвардійців дивізії ім. Пан¬філова з танками противни¬ка, зокрема, повідомлялося про бій 5-ї роти Н-6ького полку під командою полі і рука Дієва з танками, під час якого було знищено 18 німецьких тан¬ків. Про учасників бою го¬ворилося, що "загинули всі до одного, але ворога не про¬пустили".
28 листопада в «Красной звезде» була опублікована передова стаття під назвою «Заповіт 28 полеглих геро¬їв». У статті вказано, що з танками противника боро¬лися 29 панфіловців, один із них злякався — підняв руки вгору, за що й був застреле¬ний своїми товаришами, а інші «...склали свої голови — всі 28. Загинули, та не пропустили ворога...» Пере¬дова була написана літера¬турним секретарем «Крас¬ной звезды» Кривицьким.
22 січня 1942 року «Крас¬ная звезда» опублікувала нарис Криви пі.кого під за¬головком «Про 28 полеглих героїв», у якому докладно описано полині 28 панфіловців, їхні переживання, уперше повністю названі їхні прізвища, імена й по батькові. У нарисі Криви¬цький упевнено, як очеви¬дець або людина, що чула розповідь учасників бою, писав:
«Бій тривав понад чотири години. Уже 14танків не¬порушно застигли на полі бою. Уже убитий сержант Добробабін, убитий боєць Шем'якін... мертві Конкін, Шадрін, Тимофеев і Трофи¬мов... Запаленими очима Клочко подивився на това-ришів. «30 танків, друзі, — сказав він бійцям, — дове¬деться всім нам померти, мабуть. Велика Росія, а відступати нікуди. Позаду Москва...» Просто під дуло ворожого кулемета йде, схрестивши на грудях руки, Кужебергенов і падає мер-твим...»
Розслідування встанови¬ло: «Усі численні нариси й оповідання, вірші та поеми про 28 панфіловців, які по-явилися пізніше друком, написані або Кривицьким, або за його участі та в різних варіантах повторюють його нарис «Про 28 полеглих ге¬роїв». Указом Президії Вер¬ховної Ради СРСР від 21 ли¬пня 1942 року, за клопотан¬ням командування Західного фронту, всім 28 гвар¬дійцям, переліченим у на¬рисі Кривицького, було на¬дано посмертно звання Ге¬роя Радянського Союзу».
Однак ще за два місяці до того, у травні 1942 року, як доповість партчиновникам згодом, у 1948-му, головний військовий прокурор Афа-насьев, був заарештований за добровільну здачу в по¬лон німцям червоноармієць Кужебергенов Даниїл Олександрович. На перших допитах визнав: він є тим самим Кужебергеновим, якого вважають загиблим серед 28 героїв-панфіловців.
Невдовзі Кужебергенов зізнався, що в бою під Дубосєковим він не брав учас¬ті, а покази свої дав на ос¬нові газетних повідомлень, у яких про нього писали як про «героя-панфіловця».
За клопотанням коман¬дира 1075 полку полковни¬ка Капрова, замість Куже-бергенова Даниїла був включений до указу про на¬городження нібито загиб¬лий у бою з німецькими та¬нками під Дубосєковим Ку-жебергенов А.К. Однак у списках роти Кужебергенов Аскар не зазначений і таким чином не міг бути серед «28 панфіловців»...
Після викладення ще ба¬гатьох деталей розсліду¬вання радянська прокура¬тура видала категоричний висновок: «Матеріалами проведеної перевірки, а та¬кож особистими пояснен¬нями Коротєєва, Криницького та редактора «Красной звезды» Ортенберга встано¬влено, що подвиг 28 гвар-дійців-панфіловців, висвіт¬лений у пресі, є вимислом кореспондента Коротєєва, Ортенберга й особливо Кривицького. Цей вимисел був повторений у творах письменників Тихонова, Ставського, Бека, Кузнецо¬ва, Ліпка, Светлова та ін¬ших".
І що ж? А нічого — міф у наступні півстоліття став класичним епізодом історії радянської-німецької вій¬ни. А цими днями на ро¬сійських екранах з'явиться художній фільм «28 панфі¬ловців», який виходить у світ за підтримки мінкульту РФ.
Ось і вір після цього росі¬янам.
АНДРІЙ ГАНУС (ГАЗЕТА «ЕКСПРЕС»).

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!