КНИГА, ЩО ЗНАЙШЛА БАТЬКА

Версія для друку
0211151

…Я зустрівся з ним на літературному святі «Просто на Покрову». Він спокійно підійшов, обійняв, як старого друга, розпитав, як справи і чи все йде так як треба. Потім ми розговорилися. Мова зайшла про рідні йому Ходаки, про дендропарк, що так постраждав нещодавно від неймовірної літньої спеки, про ставок, котрий викопали на місці висохлого. А потім він якось непомітно, а вірніше обережно й не похапцем згадав свого батька Івана Даниловича. «Адже у травні цього року виповнилося 70 років Великій Перемозі, а 72 роки тому радянські війська звільнили Коростенщину від фашистсько-гітлерівських загарбників», – наголосив він.
З усього було видно і відчутно, Анатолій Іванович Потопальський (а це був саме він, наш знаний земляк) дуже пишається ним.
«Він був розумним і талановитим, сильним, – усміхається приязно Анатолій Іванович, – відрізнявся від інших тим, що він був надзвичайно працьовитим. Про нього можна розказувати й розказувати… До війни працював головою сільради… десь у тридцятих роках. Потім вчився у Київському училищі зв’я-зку, закінчивши його, вже військовим потрапив до міста Бар, що на Вінниччині, затим до Рави-Руської Львівської області. Там і застала його Друга світова війна. На світанку 21 червня по тривозі пішов з дому і ми його, на жаль, більше не бачили. Нас евакуювали в тил… Десь по війні прийшла звістка, що батько пропав безвісти. Моя рідна сестра марія писала скрізь, щоб знайти хоча б маленьку зачіпку. А якось сталася дивна подія: учень (любив він читати книги про війну) Ушомирської школи, де вчителювала Марія, привіз до свого діда Олександра книжку В. Ананка (Василь Іванович, 1915 р. народження, ветеран війни, уродженець с. Петрівка) «За каждую пядь» (вийшла у 1984 році у Львівському видавництві «Каменяр»). А той взнав на одній із сторінок фото свого ходаківського односельця».
Фото 1 книга
На мить Анатолій Іванович стих, помітно було, що він занурився у спогади.
«Цей й допомогло вам у подальших пошука? – запитав я.
«Так. З цієї книги ми взнали, що батько командував комуністичним батальйоном (на одній із сторінок там було написано: «З радістю зустрів капітан Л. Ногін бойових побратимів, з якими забезпечував належний. зв’язок, штабу дивізії, політруків рот О. Зведенюка і П. Зарецького, зв’язківців І. Шалито і А. Мнацаканова, колишнього командира роти зв’язку І. Потопальського, який командував під Білою Церківою комуністичним батальйоном». Потім зв’язалися з радою ветеранів колишньої 41-ої стрілецької дивізії, де був бійцем автор книги, і невдовзі одержали звістку від нього, де повідомлялося: «Після наших тривалих пошуків і клопотань у с. Кулябівка Яготинського району Київської області 9 травня (…) буде відкрита меморіальна дошка з занесенням на неї прізвищ 9 загиблих воїнів 41-ї стрілецької дивізії, серед них – ім’я вашого батька і чоловіка Івана Даниловича Потопальського». Ми тоді всі поїхали віддати данину пам’яті нашому батькові».
Я теж знайшов цю книгу і переглянув її. У ній досить детально розповіда-ється про мужній подвиг воїнів 41-ї стрілецької, прикордонників і гарнізону укріпрайону, що прийняли на себе удар під Равою-Руською. Як писала «Правда» від 22 червня 1977 року, «за три місяці дивізія брала участь в обороні Тернополя, Білої Церкви, Канева, Козельця, Києва. Коли німці скинули листівки: «41-а, здавайся!», бійці двох батальйонів 102-го полку проткнули їх багнетами і так пішли в атаку». Серед них був і наш земляк, батько відомого вченого, фундатора унікального дендропарку «Перемога», почесного громадянина Коростеня Анатолія Потопальського. Про останні дні Івана Даниловича розповідав колишній командир роти окремого батальйону зв'язку 41-ї стрілецької дивізії О. Зведенюк, який проживав у Житомирі. Для молодого поповнення відважний лейтенант був взірцем, за добру виучку бійців радіороти зависли одержував подяки. Спокійним, зосередженим, мужнім, безстрашним запам'ятався він усім і в той день, коли очолив комуністиний батальйон, заново сформований під Києвом із числа розрізнених військ та нового поповнення – 300 робітників-комуністів Харківського тракторного заводу. Ось як описує свою останню зустріч з ним О. Зведенюк: «Вночі 41-а стрілецька дивізія перейшла в наступ під Білою Церквою. В авангарді її йшов комуністичний батальйон під керівництвом Івана Даниловича Потопальського. Двадцять котушок проводу розмотали зв'язківці. Ми чули слова команди нашого бойового товариша. І раптом десь далеко за північ зв'язок обірвався. Бій тривав п'ять днів і п'ять ночей...».
Ось про що розповів мені Анатолій Іванович. Ось, як може допомогти і звичайна книга. Слава загиблим землякам у Другій світовій війні! Слава Україні і тим воїнам, які відстоюють сьогодні її незалежність на сході країни! Героям слава!
Віктор ВАСИЛЬЧУК. Фото з архіву А. Потопальського.

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!