Корній Чуковський: маловідомі факти з життя відомого письменника

Версія для друку
170815

31 березня виповнилося 130 років від дня народження Корнія Івановича Чуковського. Нам він відомий як автор «Мухи-Цокотухи», «Доктора Айболита» та ще безлічі дитячих віршованих казок, на яких встигло вирости не одне покоління малят.
Однак насправді дитячим письменником Корній Чуковський себе не вважав, хоча тиражі його дитячих книжок били всі можливі рекорди, а сам він міг тижнями обмірковувати один-однісінький рядок, добиваючись змістової та художньої досконалості.
Фатальну роль для майбутнього письменника, критика та перекладача зіграв, як не дивно, придбаний за безцінь старенький підручник англійської мови, який згодом неймовірним чином змінив життя колись маленького маляра.
Підручник із вирваними сторінками
Микола Васильович Корнейчуков (саме таким було справжнє ім’я відомого письменника Корнія Івановича Чуковського) народився 1882 р. у Петербурзі. Свого батька він не пам’ятав, оскільки той покинув родину з двома дітьми одразу після народження сина: Микола усе дитинство та юність носив тавро «незаконнонароджений». Мати хлопчика, Катерина Осипівна Корнейчукова, українська селянка Полтавської губернії, вирішила поїхати з малими дітьми на південь з похмурого великого міста.
Дитинство майбутнього письменника пройшло в Одесі. Мати важко працювала, щоб поставити на ноги двох дітей – дочка вступила до єпархіальної школи, а син, Микола, до Одеської другої прогімназії. Але з п'ятого класу він був виключений за спеціальним наказом про звільнення гімназій від «дітей кухарок». Прагнення до знань у хлопця було таким сильним, що він, перебиваючись на підробітках, опанував програму, склав іспити та отримав атестат зрілості. Працюючи малярем, самотужки вивчив англійську мову, придбавши за копійки самовчитель із вирваними сторінками та завчаючи нові слова під час роботи. У книзі були відсутні сторінки, де пояснювалися правила вимови та читання, однак це не завадило молодому хлопцю опанувати граматику та лексику незнайомої мови, яку він навіть жодного разу не чув.
Микола дуже любив читати: його улюбленими письменниками тоді були А. Чехов, Ф. Тютчев, В. Шекспір, О. Пушкін і М. Некрасов (дослідженням творчості яких він займатиметься пізніше).
Британський музей і каталог російських книг
У 1901 р. у газеті «Одесские новости» під псевдонімом «Корній Чуковський» з'явилася його перша стаття. Свій псевдонім 19-річний хлопець утворив від прізвища матері. Згодом це літературне ім’я стало офіційним, і після революції замість Миколи Васильовича Корнейчукова з’явився новий громадянин – Корній Іванович Чуковський.
Працюючи в газеті, К. Чуковский починає писати статті, фейлетони, критику на нові книги, картини, виставки, публікує інтерв'ю з відомими одеситами та гостями міста. Тоді ж він починає вести щоденник, який не покидає й надалі. У редакції Корній був єдиним, хто володів англійською мовою, тому не дивно, що саме його, молодого юнака, газета відправляє кореспондентом у Лондон. До Англії він їде з молодою дружиною Марією, з якою обвінчався за два дні до від'їзду.
Із Лондона К. Чуковський відсилає в газету статті та фейлетони, а сам удосконалює англійську, читає у бібліотеці Британського музею Г. Філдінга, Дж. Свіфта, Ч. Діккенса, В. Теккерея та ін. Гроші з Одеси приходять усе рідше, оскільки газета близька до закриття. Тоді він за пропозицією адміністрації Британського музею бере участь в укладанні каталогу російських книг бібліотеки.
Перші книги
Повернувшись на батьківщину, майбутній письменник співпрацює з журналом В. Брюсова «Весы» – пише рецензії на англійські книги, перекладає В. Джекобса, В. Браунінга, Д. Росетті та улюбленого ним В. Вітмена, видання віршів якого (1907) стало першою друкованою книгою К. Чуковського, щоправда, тут він виступив як перекладач. А вже через рік виходить і власна монографія письменника – критичні нариси «От Чехова до наших дней» (1908). Тираж миттєво розійшовся, книга пережила три перевидання протягом одного року – рідкісний успіх навіть для художнього твору.
Переїхавши у 1906 р. до фінського містечка Куоккала під Петербургом, К. Чуковський знайомиться з В. Короленком, І. Анненським, близько сходиться з І. Рєпіним. Багато знайомих серед знаменитостей з'являється в нього і в літературно-артистичному світі: О. Толстой, Л. Андреєв, А. Аверченко, Н. Теффі, Б. Кустодієв, Ф. Шаляпін, В. Комісаржевська. Про багатьох із них письменник напише згодом у своїх мемуарних нарисах «Репин. Горький…» (1940), «Из воспоминаний» (1959), «Современники» (1962).
У 1910-ті роки К. І. Чуковський стає вже одним із найвідоміших літературних критиків. Співпрацює з багатьма журналами та газетами, редагує мемуари І. Рєпіна. Збільшується і родина письменника – у 1911 р. у він мав уже трьох дітей.
Чуковський про Т. Шевченка
У 1911 р. з'являється його стаття «Воскресающий Шевченко», де К. Чуковський вперше підняв питання про майстерність Шевченка як поета. У той час критика визнавала Шевченка талановитим самоучкою, проте назвати його геніальним поетом – означало кинути виклик загальноприйнятій думці.
Стаття К. І. Чуковського про Т. Шевченка з'явилася в результаті редагування творів поета для чотирьохтомника, що виходив у видавництві «Культура». У цій статті він виходить за межі власне творчості поета і на численних прикладах порівнює Шевченкові образи з образами народної поезії.
«Мне хотелось отдать свои силы одной сосредоточенной многолетней работе…»
Починаючи з 1912 р. К. І. Чуковський захопився дослідженням творчої спадщини М. Некрасова, який був ще з юності його улюбленим поетом. У своїх перших статтях про М. Некрасова Корній Іванович обурюється тим, що твори цього автора продовжують друкувати зі значними цензурними правками. Він писав тоді у щоденнику: «…я испытывал в те времена острое недовольство собой и своей литературной работой. Мне была невыносима ее пестрота, ее раздробленность, ее легковесность. Мне хотелось отдать свои силы одной сосредоточенной многолетней работе… <В. Г.> Короленко посоветовал мне не растрачивать себя по мелочам, а засесть за большой основательный труд о Некрасове».
Тоді ж трапилася ще одна важлива подія: академік А. Коні, якому належав значний фонд рукописів М. Некрасова, прочитавши у газеті статті К. Чуковського про цього видатного поета, письменника та публіциста, вирішив передати Корнію Івановичу матеріали, які зберігалися в нього. З’ясувалося, що через 40 років після смерті Некрасова його твори все ще друкувалися в понівеченому цензурою вигляді, до них відсутні коментарі, а багато ненадрукованих віршів усе ще ховалися в рукописах і не могли дійти до читача.
Головна праця життя
У 1918 р. К. І. Чуковський почав готувати перше після революції зібрання творів М. Некрасова. Незважаючи на те, що до видання увійшло багато віднайдених текстів і за повнотою це видання перевищувало всі попередні, дослідник був незадоволений своєю роботою. Він поставив собі за мету «окончательно выработать канонический текст, свободный от цензурных искажений, и дать научный историко-литературный и текстологический комментарий к каждому стихотворению Некрасова».
Головна праця його життя, як уважав К. І. Чуковський, – повне зібрання віршів Некрасова – вийшла друком у 1926 р. Результатами здійсненого дослідження стали також два «Некрасовских сборника», том невідомих прозових творів Некрасова, книг про Некрасова «Поэт и палач» (1921), «Жена поэта» (1922), «Некрасов» (1926), а також ґрунтовна підсумовуюча праця «Мастерство Некрасова», яку Чуковський закінчив у 1952 р.
Народження знаменитої «Чукоккали»
1914 р. з’являється перший запис у знаменитій «Чукоккалі» – альбомі-зошиті, який через багато років перетвориться на величезний том. Назву альбому дав І. Рєпін, склавши її з чотирьох перших літер прізвища Чуковського та кінцівки назви селища Куоккала, де в той час вони жили. Сам Рєпін залишив у «Чукоккалі» перший малюнок зі своїм підписом. Згодом альбом почав заповнюватися записами, малюнками, віршами тих письменників, художників, учених, композиторів, діячів, із якими зустрічався Корній Іванович. Серед них – М. Горький, В. Маяковський, Ф. Шаляпін, О. Блок, О. Толстой, О. Купрін, І. Бунін, Б. Пастернак, А. Ахматова, М. Зощенко, С. Маршак та багато інших.
Як Чуковський-критик став дитячим письменником
У 1916 р. К. Чуковський у вагоні поїзда знайомиться з М. Горьким. Ця зустріч змінить творче життя літературного критика, журналіста та перекладача Корнія Чуковського та подарує дітям нового казкаря, який кардинально змінить дитячу літературу післяреволюційного періоду.
У тій поїздці М. Горький поділився наміром відродити справжню дитячу літературу: видати близько чотирьохсот найкращих дитячих книг зі всього світу та зацікавити сучасних письменників писати для дітей. На той час К. І. Чуковський мав досвід критика дитячої літератури, дослідника дитячої мови та психології, упорядника та редактора дитячих книг.
Корній Іванович зацікавився дитячою мовою на початку ХХ ст., а свої перші спостереження надрукував у статті «Детский язык» (1907). Подальші публікації вийшли у книзі «Матерям о детских журналах» (1911). В одній зі статей, вміщеній у цьому виданні, письменник звертається до читачів із проханням, яке потім буде повторювати ще багато разів: надсилати йому для дослідження цікаві дитячі слова, звороти – все, що може зацікавити в дитячій мові. Увесь цей матеріал пізніше ввійде до книги «От двух до пяти».
К. І. Чуковський завжди вважав себе літературним критиком. Він відчував обов'язок своєчасно звернути увагу суспільної думки на ситуацію з дитячою літературою, оскільки на той час основну масу дитячих письменників складали люди, які не змогли знайти своє місце в інших жанрах. Дитяча література була позбавлена смаку та нецікава самим дітям. У своїх критичних статтях К. І. Чуковський наголошував на тому, що дитяча література не може бути нижчою за якістю, ніж література для дорослих.
Після зустрічі з М. Горьким К. Чуковський записав у Щоденнику: «…я решился на дерзость: начал поэму для детей («Крокодил»), воинственно направленную против царивших тогда в детской литературе канонов».
Відомий літературознавець Ю. Тинянов писав, що дитяча поезія того періоду була похмура, безпредметна, зображала передусім сімейні свята, дитячу кімнату та пейзаж з її вікон. Казки ніби вчили дітей якомога менше рухатися, якомога менше цікавитися навколишнім світом, не турбувати ні батьків, ні себе.
Із замкненої кімнати – на вулицю, у сповнене пригод вируюче місто
Казки К. І. Чуковського вийшли з замкненої дитячої кімнати на вулицю: в них велике місто живе сучасним життям зі своїм швидким темпом, дорожно-транспортними пригодами, зоопарками, трамваями. Опинившись на такій вулиці персонажі його казок не розгублюються як герої різдвяних історій, які від безпорадності перед ворожим світом замерзають на вулиці від холоду. Діти-персонажі К. І. Чуковського самі стають захисниками слабких, ображених, вони – герої в повному розумінні. Таким чином, дитина перестає бути об'єктом зображення поетичного твору, а сміливо стає самим центром події.
Письменник підмітив, що дитина прагне постійно рухатися, грати, прагне швидкої зміни образів, емоцій, картин, тому його вірші побудовані на калейдоскопічній зміні епізодів, настроїв, ритмів. І якщо раніше в дитячих віршах майже нічого не відбувалося, то у К. І. Чуковського мало не в кожному рядку щось діється: пульсує, скаче, дзвенить, крутиться та підстрибує.
У 1916 р. за пропозицією М. Горького К. Чуковський очолив дитячий відділ у видавництві «Парус». Одна за одною починають виходити його книги дитячих віршів: «Крокодил» (1916), «Мойдодыр», «Тараканище» (1923), «Муха-Цокотуха» (1924), «Бармалей» (1925), «Телефон» (1926), «Доктор Айболит» (1929). Також письменник займається перекладами та переказами англійських, шотландських, валійських і норвезьких казок для різноманітних збірників і дитячих журналів.
Як переповісти дітям Біблію, якщо не можна згадувати Бога, Єрусалим, євреїв і навіть ангелів?
У видавництві «Парус» К. І. Чуковський керував ще одним маловідомим широкому загалу проектом. Серед запланованої до видання кращої літератури для дітей М. Горький включив збірник «Біблійні легенди та міфи». Укладання цього збірника він довірив Чуковському. Але тоді здійснити цей задум не вдалося. Уже через рік після пропозиції Горького слово «Бог» писалося з малої літери, Біблія стала небезпечною, і дітей почали виховувати в дусі атеїзму.
Можливість довести до кінця цю нелегку справу з’явилася лише в 1967 р. під назвою «Вавилонская башня» у видавництві «Детгиз». Книга не була точним викладом біблійних подій: укладачі (В. Берестов, Т. Литвинова, Г. Снєгирьов, Н. Гребньова, В. Смірнова) і сам К. Чуковський намагалися зробити біблійний сюжет доступним для дітей дошкільного віку, але в той же час зберегти простий і водночас величний стиль першоджерела.
Від Корнія Івановича категорично вимагали, щоб у книзі про біблійні події не згадувалися Бог, Єрусалим, євреї та навіть ангели. Але цензурна критика не позначилася на внутрішній свободі та благородстві тексту, відповідальність за стиль якого взяв на себе Чуковський. Однак увесь тираж книги в 1967 р. було вилучено та знищено. Лише в кінці ХХ ст. під назвою «Вавилонская башня и другие библейские предания» (1991) змогла вийти в світ книга, задумана в 1916 р.
Чуковський проти Діснея
Протягом останніх десятиліть багато говорять про вплив мультфільмів і коміксів на дитячу психіку. Але мало хто знає, що загрозливу тенденцію зростаючої популярності дитячих творів, де насилля і грубість йде поруч зі сміхом, помітив ще в середині ХХ століття саме Корній Чуковський. Він написав цикл статей про сучасну американську літературу для дітей: «Преодоление Диснея», «Мульти», «Растление детских душ», «Воспитание гангстеров».
Чуковський був стурбований тим, що сюжетною основою більшості казок для дітей (як мультиплікаційних, так і казок-коміксів) в Америці все частіше ставали найрізноманітніші шахрайства і підлощі. І чим хитрішими були способи, якими один герой користувався довірою та щирістю іншого, тим більше сміху це мало викликати у маленького читача.
Вражало Чуковського і надмірне оспівування грошей та наживи в дитячих творах: «дети с блаженной улыбкой возлежат на бесчисленных долларах, которыми устлан весь пол, и влюблено перебирают их своими детскими пальцами, и плетут из них какие-то гирлянды, и украшают себя ими, как цветами, и зарываются в них с головой, и, как завороженные, повторяют в экстазе: «Мы хотим, мы хотим быть банкирами!»; «пачка долларов на рисунке Диснея окружена каким-то особенным сиянием, вроде нимба вокруг головы чудотворца на старинных византийских иконах».
Особливу небезпеку, на думку Чуковського, становило те, що все більшої популярності набирали комікси – історії, сюжети яких викладалися кінематографічним методом: безперервним рядом картин із мінімальною кількістю віршів або прози. Цей метод надзвичайно близький до психіки маленьких дітей, що робить викривленні цінності подібних мальованих історій ще більш небезпечними.
Мрія дитячого письменника
Ще один напрям діяльності невтомного письменника та вченого пов’язаний із переїздом на дачу в Передєлкіно (селище під Москвою), де Корній Іванович прожив до кінця свого життя. Він був не лише улюбленим дитячим письменником, але й їхнім найкращим другом – К. І. Чуковський започаткував традицію збирати дітей з навколишніх сіл на святкові вогнища, куди запрошував відомих людей. До дітей у Передєлкіно приїжджали Л. Кассіль, С. Михалков, А. Барто, Рина Зелена, А. Райкін та ін. На таких зустрічах в останні роки збиралося до півтори тисячі дітей.
Саме в Передєлкіно Корній Іванович реалізував іще одну свою мрію – організував за власний кошт дитячу бібліотеку. У 1957 р. поряд із його дачею було побудовано справді дитячу бібліотеку – зовні вона нагадувала теремок, всередині було затишно та зручно, кімнати обладнані веселими різнокольоровими меблями. Це була не лише бібліотека, але й читальня та дім дитячої книги. К. І. Чуковський хотів, щоб діти знали сучасних письменників, тому на стінах скрізь висіли їх портрети. Письменники та художники з усіх міст надсилали в бібліотеку свої книги, портрети, картини та іграшки. У бібліотеці можна було не лише читати, а й малювати, столярувати, слюсарювати, переплітати книги. Діти самі слідкували за порядком у бібліотеці, допомагали вести каталоги, записувати нових читачів, видавати літературу.
Однак Чуковський наголошував і на тому, що в бібліотеці мало лише видавати книги, потрібно виховувати дітей, спрямовувати їхнє читання та прищеплювати любов до якісної літератури.
***
1957 р. К. І. Чуковському присвоєно звання доктора філологічних наук, а у 1962 р. Оксфордський університет надав йому звання доктора літератури.
До останніх днів Корній Іванович продовжував працювати, редагуючи у лікарні останній, шостий, том зібрання своїх творів. Життя його обірвалося 28 жовтня 1969 р. на 88-му році життя.

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!