Як Московія привласнила історію Київської Русі

Версія для друку
1703151

Фрагменти виступу відомого українського історика

Не віддамо нашого князя
Від початку 2015 року розгорнулася активна кампанія з увічнення пам'яті князя Володимира. Де? У Росії. Чому в Росії? Цьогоріч минає 1000 років від смерті хрестителя Русі великого князя Київського Володимира. Тільки у столиці Росії у рамках січневих читань «Князь Володимир. Цивілізаційний вибір Русі» відбулося майже 160 заходів, у яких узяло участь близько 10 тисяч осіб. А в регіональних етапах — понад 100 тисяч. 24 лютого відбулося ще одне засідання робочої групи при президентові Путіні з підготовки 1000-річчя кончини князя! Головував на засіданні особисто патріарх Кирило. Серед іншого, він ініціював проведення спеціального уроку про князя Володимира в усіх школах. А 25 лютого Московська міська дума ухвалила рішення про зведення 25-метрового (!) пам'ятника Володимиру на Воробйових горах у Москві (архітектор Салават Щербаков).
Отже, ще раз: чому все це відбувається у Росії, а не у Києві?
Прочитайте доповідь покійного вже нині доктора історичних наук Ярослава Дашкевича і ви все зрозумієте.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого мину¬лого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533-1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була спрямована на повне знищення України — її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять усе можливе для реалізації цього завдання.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст., у голови людям втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава та російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь — колиска трьох братніх народів: російського, українського та білоруського; що росіяни, за законом «старше братства», мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія. Але: у час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ані згадки. Відомо, що Московське князівство — як улус Золотої Орди — засноване ханом Менгу-Тимуром тільки в 1277році. До того часу Київська Русь уже існувала більш як 300 років; немає ніяких фактів про зв'язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. У той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше, ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання.
Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля — земля «Моксель», а пізніше Московське князівство, що входило до складу Золотої Орди — держави Чингізидів. З кінця XIII до початку XVIII століть народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси — хто вони?
Московити. УIX —XII ст. великий край від Тули, Рязані й тепе¬рішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші — усе це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 році на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха — Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. У нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали Боголюбським. Народжений і вихований у лісовій глухомані, в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв'язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 році Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного звязку зі слов'янською святинею — Києвом.
За короткий час (50-80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з'явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. У цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з поширення християнства. Про масове «перетікання» слов'ян із Придніпров'я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може бути й мови. Навіщо слов'янам із родючих земель Придніпров'я іти через непрохідні хащі й болота тисячі кілометрів у невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О.С. Уварова («Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р.» — 215 с). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов'янського поховання.
Антропологічні дослідження А.П. Богданова і Ф.К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського та слов'янського етносів.
У 1237 році на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Усіх, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишали живими і неушкодженими, а хто не хотів покоритися — знищували.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 році. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року проведено третій перепис населення Золотої Орди. При першому (1237— 1238 рр.) і другому (1254 — 1259 рр.) переписах поселення Москва не згадується.
Московія як князівство виникло 1277 року за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тимура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим московським князем став Даниїл (1277 — 1303) (молодший син Олександра, т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319-му хан Узбек (про це мовиться у романі-дослідженні В. Білінського) призначив
свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 року — великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319 — 1328 роках пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чингізидів у Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московії перервалася династія роду Чингіз-хана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чингізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 році зобов'язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чингізидів.
Московська Православна Церква 1613-го стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємицею Золотої Орди держави Чингізидів, тобто насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв'язків до XVІ ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем'я великоросів, або російський народ, яі сьогодні зветься, з'явилося близько XV — XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросіі на землі Київській! Історія великоросів починається із залещанської землі, з Московії, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування великоросів. На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета — світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура й писемність, їм чужі такі категорії, як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам'ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII-XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков-Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
...Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше 1701 року видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам'яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
...Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 року створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А.П. Шувалова у складі 10 видатних істориків. Основне завдання, що було поставлене перед комісією, полягало в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обгрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі та створення історичної міфології держави російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 році «Катерининська історія» побачила світ.
Не можна вічно жити в брехні!
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, завдало страшного удару по українському етносу. Тепер завдання полягає в тому, щоб на основі правдивих фактів розкрити брехливість й аморальність московської міфології.
Ярослав ДАШКЕВИЧ, доктор історичних наук (газета «Експрес», друкується зі скороченням).

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!