У Коростенському районі відбувся День села Сушки

Версія для друку
sikrada

У суботу, 11 серпня о 16:00 відбулося святкування Дня села Сушки Коростенського району Житомирської області. У програмі свята – виступи місцевих творчих колективів та виступи почесних гостей. Про це RegioNews повідомили у прес-службі організаторів фестивалю.

Сільське свято в Сушках проходило у теплій атмосфері народних пісень, які передаються з покоління в покоління. До стареньких батьків з’їхалися діти з усіх куточків України, згадували дитинство у полі, лісі та біля річки. Та головна цікавинка села – у його численних легендах і переповідках.
З приходом нового сільського голови Людмили Максимчук цей день став не лише продовженням традиції, а й справжнім святковим днем. Адже перш за все для організації святкування потрібно об’єднати зусилля сільської громади. Найбільш вдало це вдалося зробити минулого року, коли село відзначало 510 років з дня своєї першої згадки. Та цьогорічне святкування планується зробити не менш цікавим та колоритним.
Збереженням своєї історії селяни завдячують сільському вчителю Володимиру Степановичу Хотяну, який ще у минулому столітті зібрав сільські легенди та упорядкував їх у нарисі «Село Сушки в минулому».
Згідно нарису, у писемних джерелах населений пункт вперше згадується в інвентаризації міста Житомир від 1501 року під назвою Шушковець. Під назвою Сушки село згадується у жовтні 1699 року в скаргах тарноградського старости Федора Немирича на козацьких полковників Палія та Іскру. Вся земля належала польському поміщику Тишкевичу. У 1894 році було прийнято рішення про розмежування земель. Поміщик найняв землеміра, який разом із уповноваженим від громади відділив навколо села земельний масив для селян розміром 4730 десятин, в середньому по 52 десятини на кожен з 90 дворів, а також 50 десятин орної землі для церкви. На південь від населеного пункту, біля свого фільварка, Тишкевич наміряв для себе 250 десятин найкращої землі, що стала називатися «панським ланом».
Нараіз населення становить 493 особи. У населеному пункті діє Сушківська загальоосвітня школа І-ІІІ ступенів, працює аптека, дільнична лікарня та три магазини. Більшість жителів села займаються сільським господарством, працюють у лісовій сфері та на кар’єрі у селі Кам’яна Гора, яке входить до складу Сушківської сільської ради.
У селі Сушки було виявлено історичну пам'ятку (кераміка з відбитками шнура, штампу), яка відноситься до поселення фінального Трипілля етапу СІІ. Історичне поселення розташоване поблизу села.
Під час Другої світової війни через село проходила ІІ лінія оборони радянських військ.
9 липня 1955 року по вулиці Рудня у Сушках відбувся останній бій бійців УПА на Житомирщині проти військ НКВС. 9 липня 1955 року садибу Марії Яценко на західній околиці села Сушки оточило кілька сотень НКВСівців, які через динаміки зажадали від повстанців здатися. Їх було в криївці двоє — сотенний «Роман» (Володимир Кудря) та вояк «Лис» (Олексій Усач, як буде встановлено аж через сорок років. уже в незалежній українській державі). У відповідь карателі почули: «Вояки УПА не здаються!». У Сушках було встановлено і спеціальний пам’ятний знак на честь загиблих повстанців сотні «Романа». Розпочавшись вночі, бій тривав майже 10 годин. Енкаведисти підпалили хату, з якої відстрілювалися «Роман» і «Лис». Вояки УПА вискочили з хати і кинулися в різні боки. Але село було оточене щільним кільцем, і їх застрелили. Та для українців цей нерівний бій завершився трагічно. Про подвиг повстанців історик та публіцист Володимир Плотницький написав книгу «Останні постріли повстанців».
16 листопада 1910 року у селі Сушки народився всесвітньо відомий фізіолог Павло Харченко, який вивчав вплив електролітів на серце та працював у НДІ фізіології Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Також у селі Сушки народився кандидат фізико-математичних наук Київського національного університету В. М. Яковенко, кандидат економічних наук Наталія Супруненко, генерал-лейтенант та ректор Ульянівского вищого війського училища зв’язку Гузенко Микола Трофимович.
У 1912 році у Сушках було відкрито двукласне сільське училище.
Навесні 1919 року у селі було утворено ревком, головою якого було обрано Я. Кухарчука. Восени 1920 року було організовано комнезам. Восени 1920 року на території Сушківської сільради було організовано 5 колгоспів: колгосп «Індустрія», колгосп імені Будьнного, колгосп «Червоний Хлібороб», колгосп «Новий шлях» та колгосп «Новина».
20 липня 1941 року село Сушки було захоплено німецькими військами. Згідно даних, зібраних сільською радою, під час окупації було спалено 12 будівель колгоспу та колгоспників, знищено парк та сільськогосподарський реманент. Окупанти закатували та розстріляли 9 осіб, силоміць вивизли на каторжні роботи до Німеччини 280 жителів села, переважно молодь.
На фронтах Другої світової війни воювало 233 мешканці села Сушки. За проявлений герїзм 119 з них було нагороджено орденами та медалями, 114 осіб загинуло.
На початку післявоєнних 50-х років село Сушки налічувало 432 двори, а в селі проживали 1649 осіб.
У 1972 році в один колгосп було об’єднано два колгоспи: імені Малиновського та «50-річчя Жовтня» сусіднього села Білка. Головою нового колгоспу було обрано Івана Зіновійовича Філоненка. Під його керівництвом об’єданий спецгосп «50-річчя Жовтня» став одним із кращих у Коростенському районі.
Навесні 1989 року розпочалося будівництво храму в селі Сушки. 14 вересня 1991 року було освячено Свято-Миколаївську церкву. У 1992 році сушківський відділок колгоспу «50-річчя Жовтня» було відокремлено і утворено новий колгосп «Нове життя», який згодом був реорганізований у СТОВ «Нове життя».

Comments

Написати новий коментар

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
  • Web page addresses and e-mail addresses turn into links automatically.
  • Lines and paragraphs break automatically.

More information about formatting options

Коментоване Популярне

Приєднуйтесь!